Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття колективу, його ознаки, види. Поняття «колектив» походить від латинського «збірний»

Читайте также:
  1. A. Поняття господарського права, предмет правового регулювання
  2. N26 Поняття про "Я - образ" та "Я - концепцію", §х психологічна структура
  3. В чому полягає сенс введення Платоном поняття ідеї? Окресліть основний зміст філософії Платона.
  4. Визначити поняття
  5. Визначити поняття
  6. Вступ. Основні поняття і визначення
  7. Глава I. Поняття кримінальної відповідальності

Поняття «колектив» походить від латинського «збірний». Отже, колектив – це добровільне об’єднання людей із спільними цілями, інтересами і діяльністю.

Колективом може називатися така група людей (дітей), об’єднаних добровільно, яка ставить перед собою суспільно значущі цілі, організовує і здійснює спільну діяльність, спрямовану на досягнення поставлених цілей, характеризується стосунками взаємної підтримки і відповідальності (Рис. 1).

Ознаки колективу:

1. Спільна спрямованість на соціально значущі цілі. У розвиненому колективі гармонійно поєднуються особисті та суспільно значущі цілі.

2. Єдина діяльність. У колективі здійснюється навчальна, трудова та суспільна діяльність для досягнення загальних цілей і виховання громадської активності кожного члена.

3. Відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи. Між членами колективу встановлюються відносини взаємодопомоги, відповідальності за свої вчинки і справи колективу.

4. Психологічний клімат у колективі. Він повинен бути комфортним для кожного члена. Тут дитина повинна мати можливість самореалізуватися, отримати захист і підтримку від агресивних проявів соціуму.

5. Дисципліна та самодисципліна – це елемент, який об’єднує всі ознаки в одне ціле, передумова їх створення і прояву. Основою дисципліни в колективі є норми поведінки, визнані або встановлені самими членами колективу, а не нав’язані ззовні.

Деякі вчені виділяють ще таку ознаку - як відкритість колективу шкільній спільності і далі, готовність до співпраці з усіма іншими спільнотами для громадського блага.

Колектив є мікросередовище, в якому відбувається перетворення норм і ціннісних орієнтацій суспільства у норми, цінності кожної дитини. Тут у дитини формуються навички соціальної взаємодії, вона вчиться співвідносити свої інтереси з інтересами інших, виконувати роль ведучого і роль виконавця, у неї формуються навички спілкування. Колектив сприяє реалізації мети виховання - всебічному і гармонійному розвитку особистості. Дитина разом з іншими розвивається, вдосконалюється. У колективі дитина самовиражається і самостверджується.

Життя свідчить про те, що ідею виховання дитини в умовах згуртованої, гуманної, педагогічно керованої учнівської спільності не можна вважати хибною, її актуальність підтверджується практикою. Але разом з цим виникає необхідність об'єктивно розібратися, що потрібно відкинути, а що зберегти з великої теоретичної спадщини і практичного досвіду виховання у колективі і через колектив. Колектив виконує важливі соціальні функції. А саме:

ü організаторську – колектив стає суб’єктом управління своєю суспільно-корисною діяльністю;

ü морально-виховну – дитячий колектив формує морально-ціннісні орієнтації, ідеали своїх членів;

ü стимулювання - колектив сприяє активізації позитивних стимулів у дитини до виконання суспільно-корисних справ.

 

2. Діалектика та фактори розвитку колективу. Шляхи формування учнівського колективу. Виховний вплив колективу на особистість.

Учнівському колективу притаманна відповідна структура. Вона може бути формальною і неформальною.

Формальний поділ створюється на основі будь-яких офіційних документів, неформальн і – виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань, дружби.

А. С. Макаренко вважав, що оптимальна кількість членів колективу має бути не менше 7 і не більше 15 чоловік. Якщо менше 7 – колектив перетворюється на замкнену групу друзів і приятелів. Якщо більше 15 чоловік - з’являється прагнення до поділу на два колективи. Оптимальна кількість членів колективу дозволяє відчувати їм свою згуртованість, єдність, міцність.

На базі загальношкільного колективу функціонують різні типи учнівських колективів: навчальні класи, колективи за інтересами, клуби, виробничі бригади.

Таким чином, до загальної структури шкільного колективу входить кілька підструктур: навчальна (класи), клубна (гуртки, секції), трудова (бригади, ланки), громадська (громадські дитячі об’єднання). Це первинні колективи, в яких окремі члени знаходяться у постійному діловому, дружньому та побутовому об’єднанні. Вони можуть бути тимчасові або постійно діючі.

Основним, найбільш значущим за характером у сучасній школі є колектив класу, однак кількість членів значно перевищує оптимальну кількість, що і вимагає від педагога особливої уваги. У класі функціонують найбільш тривалі і стійкі відносини між дітьми та вчителями, з іншими класами. Класні колективи входять до складної структури дитячого колективу школи, мають свої органи самоврядування, які, будучи взаємопов’язаними, створюють систему органів самоуправління шкільного колективу.

СХЕМА

 

3. Виховний вплив колективу на особистість.

Колектив є мікросередовище, в якому відбувається перетворення норм і ціннісних орієнтацій суспільства у норми, цінності кожної дитини. Тут у дитини формуються навички соціальної взаємодії, вона вчиться співвідносити свої інтереси з інтересами інших, виконувати роль ведучого і роль виконавця, у неї формуються навички спілкування. Колектив сприяє реалізації мети виховання - всебічному і гармонійному розвитку особистості. Дитина разом з іншими розвивається, вдосконалюється. У колективі дитина самовиражається і самостверджується.

У сучасній педагогічній науці існує два протилежних підходи до визначення сутності впливу колективу на особистість: гуманістичний та авторитарний.

 

Рис.1. Основні характеристики дитячого колективу

 

Гуманістичний напрямок спирається на фундаментальне положення про те, що особистість дитини є центром педагогічного процесу, а також на позитивні сторони концепції А. С. Макаренка. Адже, створюючи колектив як організоване гуманне середовище для дитини, піклуючись про її безпеку, про певний порядок і традиції, які захищають її від свавілля, насильства з боку окремих індивідів, школа створює сприятливі умови для нормального розвитку і самовиявлення кожного вихованця.

А.С.Макаренко гостро виступав проти ігнорування індивідуальних особливостей дитини в школі, усереднення індивідуальності у колективі. Він вважав, що виховний вплив стимулювання позитивної поведінки повинен мати переважно індивідуальний характер. У своєму посібнику М.Ю. Красовицький наводить такий приклад із досвіду роботи А.С.Макаренка:

“За спогадами однієї з вихованок, три дівчини крадькома зірвали у комунарському садку кілька зелених яблук. За цими діями їх застав Макаренко, але нічого не сказав і запропонував дівчаткам залишити яблука та йти спати. Винуватці чекали покарання, але ніхто ні про що не згадував. Лише восени, коли до обіду в їдальні всім вихованцям подали смачні яблука, дівчата побачили на своїх тарілках ті, вже зморщені, висохлі, зеленці”.

Яскравим виразником гуманістичної лінії виступив у 60-70-х роках В.О.Сухомлинський. Він розглядав виховання як процес, наслідки якого залежать від ствердження в школі гуманістичних взаємин, культури як основи навчання і виховання, визнання прав особистості дитини.

На думку В.О.Сухомлинського, організаційна спільність — вимогливість, підпорядкування, керівництво, управління, система залежностей — не головне для створення колективу. Суттєве — це гуманні людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі формуються єдині поняття про добро і зло (“Сто порад учителю”).

В.О.Сухомлинський виступав проти спрощеного розуміння механізму впливу колективу на особистість у вигляді обговорення її вчинків на зборах, лінійках і т.п. Механізми виховного впливу мають бути тоншими, складнішими, гармонійними. Неприпустимо перетворювати дитячий колектив на педагогічну палицю, використовувати його як засіб розправи над особистістю. Колектив — це могутній інструмент, і користуватись ним необхідно з великою обережністю: він може стати небезпечним навіть у руках майстра.

Авторитарний напрямок у колективістській педагогіці відповідав вимогам тоталітарного режиму, відбивав ідеологічні штампи в педагогічній науці та помилки самого Макаренка. Відомо, що він іноді демонстрував негативне ставлення до так званої "парної педагогіки", проте сам був її неперевершеним майстром. Час від часу у працях видатного педагога простежуються думки про те, що йому "немає діла до особистості", що конфлікт між особистістю і колективом необхідно доводити навіть до нещадного кінця, про законність підкорення інтересів особистості інтересам колективу.

Саме ці сторони деякі педагоги всіляко відстоювали і намагалися впроваджувати у шкільну практику. Серед методів виховання найважливішими проголошувалися вимоги педагогів і колективу до особистості, а спілкування вчителя з учнями фактично зводилося до системи вимог. Організаційні засади життя дитячого колективу, система відповідальності, взаємозалежності, вимог розглядалися як головний виховний потенціал школи. Спотворене "колективістське виховання" мало своїм наслідком утиск індивідуального в особистості, підміну особистого в дитині нав'язаними почуттями, думками, бажаннями.

Життя свідчить про те, що ідею виховання дитини в умовах згуртованої, гуманної, педагогічно керованої учнівської спільності не можна вважати хибною, її актуальність підтверджується практикою. Але разом з цим виникає необхідність об'єктивно розібратися, що потрібно відкинути, а що зберегти з великої теоретичної спадщини і практичного досвіду виховання у колективі і через колектив.

 


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)