Національний виховний ідеал Г. Ващенка

Григорій Ващенко народився в с. Богданівка на Полтавщині в ко­зацькій родині. У 1898 році закінчив Полтавську духовну семінарію, у 1903 — Московську Духовну Академію. Проте священиком не став, а після 1917 року активно включився в розбудову україн­ського шкільництва; працював викладачем Полтавського вчитель­ського інституту, згодом — керівником кафедри педагогіки. У 1933 р. його було звільнено з інституту за «пропаганду буржуаз­ного націоналізму». Після війни емігрував до Мюнхена, де пра­цював професором педагогіки Українського Вільного Університе­ту, ректором Богословської Академії.

Г. Ващенко присвятив своє життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників: «Загальні методи навчання», виданий у Полтаві і заборонений до використання у 1933 р.; «Система освіти у самостійній Україні», «Система навчан­ня», «Виховний ідеали, «Виховна роль мистецтва», «Засоби естетич­ного виховання», «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру».

Г. Ващенко був переконаний, що українська національна система освіти може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолю­тизований, так само, як дещо переоціненим є розуміння ролі нації в історичному та політичному аспектах. У теоретичному обгрунтуванні педагогічної системи української держави Г. Ващенко виступив як педагог-ідеаліст переконаний, що нового громадя­нина української держави можна створити навчально-виховними засобами, і тільки. Суттю його педагогічних і філософських по­глядів став релігійний консерватизм, спроба обмеження розвитку нової української генерації християнською ідеологією.

Структурно-логічні схеми

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ 1. ОГІЄНКА

	Дидактичні погляди
Мета виховання: розвинути національну свідомість та самосвщомість, духовність, національ­ний характер, сформувати естетичні цінності, утвердити з ранніх літ здоро­вий спосіб життя
Зміст освіти: пріоритет національного компонента освіти: знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу
Принципи навчання: виховуючий характер навчання; наочність, науковість, систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід; диференціація; активність і творчість учнів; встановлення міжпредметних зв'язків
Методи навчання: бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книжкою, використання на­очності, дискусія, проблемний виклад знань

	Зміст виховного процесу: прищеплення любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви
Суб'єкти виховного впливу: сім'я, школа, позашкільні заклади	Засоби виховання: рідна мова, батьківський та материнський приклад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, об­ряди, свята, ігри, мистецтво, рідний побут, одяг

Тема XVII ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА МАКАРЕНКА

Дата добавления: 2015-12-08