Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму

Читайте также:
  1. Адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання
  2. Аналіз базових умов навчання. Вибір способів актуалізації (формування) базових знань
  3. Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання
  4. Анкета по виявленню ставлення до себе, до навчання в школі
  5. Виникнення перших університетів у Західній Європі та орга­нізація навчання
  6. Виховання дитини до 12-ти років
  7. Виховання культурно-гігієнічних навичок

На рубежі XIX—XX століть традиції гуманістичного виховання підтри­мали і розвинули численні представники реформаторської педагогіки і переду­сім засновники педагогічної течії педоцентризму О. Декролі, Р. Кузіне, Дж. Дьюї. Методологічною основою су­часних неогуманістичних педагогічних концепцій є персоналістичні філософські, соціологічні та психологічні ідеї, се­ред яких прові­дну роль відіграють екзистенціалізм, гуманістична психологічна школа та соціально-критична франкфуртська школа.

На думку представників соціально-критичної франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе та ін.), в сучасному технократичному суспільстві людина все більше відчужується, знеособлюєть­ся, втрачає своє «Я», все більше усві­домлює, що все її життя спрямовується сторонніми для неї силами, знеособле­ними соціальни­ми інститутами, як то засоби масової інформації, реклама тощо. Саме вони формують смаки людей, їх потреби, життєві цінності, сто­сунки. В уніфікованому суспільстві виникає уніфікована, або «одномірна», за Маркузе, людина.

Питання про те, як повернути людині її істинну людську сут­ність, як зробити її вільною особистістю становить центр уваги філо­софії екзистенціа­лізму. Її представники (Ж.-П. Сартр, К. Ясперс та ін.) вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєрідним гас­лом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж.-П.Сартра «людина є не що інше як те, якою вона творить себе». Таке «творіння себе» відбувається у життє­вих ситуаціях, коли людині доводиться робити вибір, приймати рі­шення, керуючись такими загальнолюдськими моральними катего­ріями, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.

Близькими до екзистенціалістських концепцій «олюднення» людини є і погляди представників «третьої сили» — неогуманістичної психологічної школи. Лідером цієї школи є найвидатніший американський психолог XX сто­ліття, батьки якого були вихідцями з України, А. Маслоу. У його оригінальній концепції осо­бисто­сті йде мова про те, що сутність людини є апріорно зада­ною, визначеною, за­кладеною з моменту народження у «згорнутому» вигляді. Людина залежить від своєї внутрішньо закладеної сутно­сті, тому не може мати повної свободи волі, як це стверджував Ж.-П. Сартр. Головним призначенням людини, за Маслоу, є «від­криття своєї ідентичності, свого справжнього «Я».

Структурно-логічна схема ПРОВІДНІ ТЕЧІЇ ТА ПРЕДСТАВНИКИЕФОРМАТОРСЬКОЇ ДАГОГІКИ


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 251 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)