Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Емпірична і теоретична діалектика

Читайте также:
  1. Діалектика абсолютної і відносної істини
  2. Діалектика права і процесу. Юридична конфліктологія
  3. Діалектика розвитку колективу. Роль педагога на кожній стадії розвитку колективу.
  4. Діалектика як вчення про розвиток.
  5. Діалектика: сутність, історичні форми та альтернативи.
  6. Емпірична соціологія, зміст основних етапів її розвитку.

Емпіричний рівень загалом коли це стосується філософії, являє сбою сутність окреимх положень, категорій, принципів у їх ізольованості, відособленні. А це є елемент випадковості у стосунку вказаних елементів тому що їх можна довільно міняти місцями в структурів знання і від цього не буде ніякого продуктивного резаультату. І діалектика теж має, незважаючи не те що вона забезпечує теоретичний х-тер логіки в межах неї цілком присутній емпіричний елемент. Проявляється у вигляді сукупності понять. категорій і принципів. теоретичний рівень - струнка система, в якій випадковість і зн структур діалектики згортається і набирать значення необхідності зв’язку та іманентного виниклення полярностей. Теоретична діалектика - система, де принципи пов’язані необхідним чином, віддзеркалюються одна в іншій і випливають одна з іншої. Теоретична діалектика відволікається від допоміжних зн поштовхів у своєму русі. Поштовхів емпірії і рух відбувається самостійно, таким чином діалектика володіє саморухом. В емп діалектиці масорух не відтворюється, тут лише є зн зв’язок, який зумовлює зн поштовх який є джерелом руху. Але тут з поля зору випадає вн притаманна суперечність, яка є імпульс, джерело, мотив, саморух у системі діалектики. Важливо не констатувати наявність суперечностей, зумовлюючи саморух, бажано і продуктивно проілюструвати це на власному мисленні.
1. все в світі рухається і розвивається.
2. суперечність - джерело руху
3. все відбувається діалектично

Крім мислення немає іншого шляху схопити діалектику речей та ідей. Навеені нами форми тверджень це не зображення, не вираз у діалектиці понять діалектики руху, а опис, констатація. А за полем зору, в тіні знаходиться пульсація і життєвість. Негативність і рухивість речей, не схоплюється сутність діалектичної системи . Гегель: при розглядді самої суті справи повинні знайти місце не необхідність а зв’язку і іманентне виниклення необхідностей адже вони входять у власний розвиток визначень поняття.
Тобтоу теоретичній с-мі діалектики, де все взаємопов’язане має місце необхідний зв’язок, тобто що кожен елемент роздвоюється на себе і на свою протилежність і в результаті цього покладає себе у вигляді відмінності від себе, яка була потенційно у цій категорії, в зародку, і лише прихід в протилежність дав вияв відмінності, що була у собі.
Недолік зв’язку в тім, що кожний наст елемент системи не зн приєднується а з необхідність випливає попереднього. Це виведення із попереднього не є повторенням, а перехід у власну протилежність.
Принцип необхідності зв’язку та іманентного виникнення відмінностей складає собою фундаментальну сутність ф-ської діалектики, як теоретичної с-ми знання.
Супереіність складає собою єдину силу, що розгортає поняття системи і забезпечує її динаміку, тому саморух є х-терна ознака теоретичної діалектики. В цьому плані викремлювати теоретичний х-тер системи математики від діалектики при всій їх абстрактності їх наук. у математиці має місце дедукція. при цьому вибирається ряд аксіом або теорем, які вже доказані. вони вихідні постулати, з яких потрібно вивести несуперечливу теорію в геометрії чи в матем.
При цьому із кожного наступного положення в математиці зовсім не видно зв’язку із попередньою. Ми лише заднім числом становлюємо, що усе є виведене із цих аксіом. Тут немає вн необхідності, що діалектика вимаєгає, щоб вихіідні положення самі себе рухали в напрямку виведення із себе інших категорій і понять. Тобто початок являється саморухомим і від продовжує себе у всіх своїх виявах і втіленнях.
Емпірична діалектика звичайно історично передувала теоретичній. У фольклорі народів ми зустрічаємо різні ідалектичні вирази емпіричного х-теру. (сміх крізь сльози, крайнощі сходяться, в немочі сила і т.д.) це озн, що діалектика укорінена в мові людини, У її повсякденній діальності але виражається найкраще у формі іронії людини, бо дотепність - показ на своєму мисленні збігу протележностей. в рамках іст ф-ї ми зустрічаємо категоріальні кущі, які служать образами і далектики. (фрма і матерія, простір і час і т.д.) але це тільки емп ізольовані елементи мислення філософа (аріст)
кузанський: кінечне й безконечне і їх співпадіння
Ця емп діалектика завершується лише у 19 ст у ф-ській с-мі гегеля у творі наука логіки він створив вперше діалектику к теоретичну с-му знання, як складає цілісну організацію, і завдяки принципу необхідності зв’язку і виникненні необхідностей являє струнку організацію мислення
Це не озн що емп діалектика, як базис теор діалектики взагалі відходить на задній план. в теор с-мі далектика емпірична відновлється кожний раз але у вигляді моменту,, тобто у вигляді прикладів які вживає філософі, щоб продемонсьврувати образно діалектику, вивести із стихії діалектики в популярність завдяки прикладам.
Однак тут криється небезпека, що захоплення прикладами діалектики приводить до зведення діаектики, як форми теоетичного мислення до суми емп висновків. втрачається суть діалектики. подається лише набір положень, ніяк не пов’язаних між собою. Діалекика перетворюжтся на суму прикладів, що ніяк не узгоджуються із суттю діалектики.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 186 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)