Держава ж намагається підкорити собі право.

Тема 6 діалектична структура ПРАВА

Діалектичні суперечності і право

Держава і право як діалектична суперечність

Основні антиномії права

Діалектика права і процесу. Юридична конфліктологія

Антиномії філософії права

______________________________________

Право антиномічне (суперечливе) по своїй природі

_______________________________________

Термін “діалектика” вперше використаний Сократом

для позначення плідного і взаємозацікавленого досягнення істини,

шляхом тлумачення суперечливих думок

_______________

Творцем першої форми філософської діалектики прийнято вважати Геракліта

Діалектичні суперечності і право

Дуже розповсюджена у юристів установка, що право – абсолютно ви­значене, але правова реальність знаходиться в динаміці, яка випливає із су­перечливостей.

______________________

Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:

1. Вказані протилежності взаємозумовлюють одне одного і не можуть існу­вати одне без одного.

2. Вони взаємовиключають одне одного.

Іншими словами, напрямок їх розвитку протилежний, тобто не можуть іс­нувати одне без одного, але й, водночас, взаємовиключають одне одного.

______________________

Ця суперечливість повинна якось розв`язуватися. Боротьба між ними стиму­лює розвиток. Наприклад, буржуазія – пролетаріат; чоловік – жінка; попит – пропозиція, держава і право...

______________________

Право перенасичене діалектичними суперечностями. Загнати його в два рядка правової норми – означає не відобразити реальну природу права.

Держава і право як діалектична суперечність

Життя держави є її постійним балансуванням між розв’язанням переважно конкретно-історичних завдань і завдань історично-перспективних.

· Розв’язання щоденних поточних проблем (а таким засобом легше утри­матися при владі) – неминуче призводить із часом до загального по­слаблення держави, соціально-економічних криз.

· Глобальні проблеми завжди розв’язуються в умовах і за рахунок про­блем сьогодення, актуальних, вигідність яких очевидна не для всіх (без­посередній колективний егоїзм у подібному протистоянні бере вверх).

______________________

Воля до влади на індивідуальному рівні, як фундаментальна властивість політичної діяльності, на загальносоціальному, державному рівні трансфор­мується у волю держави до могутності.

Воля до могутності – генетична природа всякої держави, яка обов’язково проявляється при першій нагоді.

______________________

☺ Тоталітарна держава є державою, яка максимально можливою для неї мірою реалізувала чи намагається реалізувати свою вольову природу, свою волю до могутност і; ідеальна держава, яка цілком реалізувала свою генети­чно запрограмовану волю до могутності. Тоталітаризм завжди пов’язаний з пригнобленням особистості, обмеженням її природних прав і свобод

(могутність держави → обмеження свободи)

☻ У сьогоднішньому світі вищою цінністю є вже не держава, а сама осо­бистість, її свобода.

(розширення свободи → слабкість держави)

______________________

Єдиний шлях стримування тенденцій тоталізації держави – розширення де­мократичних і правових інститутів (ідея правової держави).

Виникає своєрідний ПАРАДОКС (демократія чи сила; права чи могутність):

☻ Чим більше демократичних і правових інститутів у суспільс­тві, тим менш керованими й ефективними стають процеси соціаль­ного управління й, відповідно, слабшає держава

☺ Чим сильніша держава, тим більше на шляху до своєї могут­ності вона вимушена утискувати демократію і неминуче обмежу­вати права і свободи громадян

______________________

В.Держава і право взаємозумовлюють одне одного, водночас їх тенденції розвитку йдуть у різних напрямках.

☼ Право намагається зв`язати державу і надати більше свободи.

Держава ж намагається підкорити собі право.

Дата добавления: 2015-12-08