Читайте также:
|
Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів:
— використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопу:
— скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;
— віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;
— екранування джерела іонізуючого випромінювання.
Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання
Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою,
З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).
Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.
В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.
Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівцем радіації в навколишньому середовищі.
Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії котрих базується на наступних методах:
— іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища);
— сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, котрі виникають в речовинах, що люмінесціюють при проходженні через них іонізуючих випромінювань);
— фотографічний (вимірювання оптичної щільності почорніння фотопластинки під дією випромінювання);
— калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виділяється в поглинальній речовині).
VI. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Що таке шум і яка дія шуму на організм людини?;
2. Які причини виробничої вібрації?;
3. Який вплив на організм людини діє ультразвук і інфразвук?;
4. Які види виробничого випромінювання та заходи захисту?.
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Основи електробезпеки»
II. Студент повинен знати:
від яких факторів залежить ступінь ураження людини електричним струмом;
як класифікують приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
III. Студент повинен уміти: створювати безпечні умови праці при роботі з електоробладнанням.
IV. Література: [1, с.259 - 264], [2, с. 47 - 48].
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
2. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.
VI. Теоретичні відомості
1. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Сила струму. Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним тіла людини зростає. Розрізняють порогові значення струму (при частоті 50 Гц):
- пороговий відчутний струм — 0,5—1,5 мА при змінному струмі і 5—7 мА при постійному струмі;
- пороговий невідпускний струм (струм, що викликає при проходженні через тіло людини нездоланні судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснений провідник) — 10—15 мА при змінному струмі і 50—80 мА при постійному струмі;
- пороговий фібриляційний струм {струм, що викликає при проходженні через організм фібриляцію серця) — 100 мА при змінному струмі і 300 мА при постійному струмі.
Електричний опір тіла людини - це опір струму, котрий проходить по ділянці тіла між двома електродами, прикладеними до поверхні тіла. Він складається з опору тонких зовнішніх шарів шкіри, котрі контактують з електродами, і з опору внутрішніх тканин тіла. Найбільший опір струму чинить шкіра. На місці контакту електродів з тілом утворюється своєрідний конденсатор, однією обкладкою котрого є електрод, другою — внутрішні струмопровідні тканини, а діелектриком — зовнішній шар шкіри. Електричні властивості конденсатора характеризуються напругою, на котру він розрахований, та його ємністю. Смність конденсатора — відношення його заряду до напруги, при котрій він може отримати даний заряд.
Таким чином, опір тіла людини складається з ємнісного та активного опорів. Величина електричного опору тіла залежить від стану рогового шару шкіри, наявності на її поверхні вологи та забруднень, від місця прикладання електродів, частоти струму, величини напруги, тривалості дії струму. Ушкодження рогового шару (порізи, подряпини, волога, потовиділення) зменшують опір тіла, а відтак — збільшують небезпеку ураження. Опір тіла людини в практичних розрахунках приймається рівним 1000 Ом.
Вид та частота струму. Змінний струм. Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростанням струму, що проходить через тіло людини. Можна було б припустити, що зростання частоти призведе до підвищення цієї небезпеки. Однак це припущення справедливе лише в діапазоні частот до 50 Гц, Подальше ж підвищення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, супроводжується зниженням небезпеки ураження, котра повністю зникає при частоті 450—500 Гц, тобто струм такої та більшої частоти — не може викликати смертельного ураження внаслідок припинення роботи серця або легенів, а також інших життєво важливих органів. Однак ці струми зберігають небезпеку опіків при виникненні електричної дуги та при проходженні їх безпосередньо через тіло людини. Значення фібриляційного струму при частотах 50—100 Гц практично однакові; при частоті 200 Гц фібриляційний струм зростає приблизно в два рази в порівнянні з його значенням при 50—100 Гц, а при частоті 400 Гц — більше, ніж в 3 рази.
Постійний струм. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою 50 Гц, Цей висновок випливає з порівняння значень порогових невідпускаючих струмів (50—80 мА для постійного та 10—15 мА для струму частотою 50 Гц) і гранично витримуваних напруг: людина, тримаючи циліндричні електроди в руках, в змозі витримати (за больовими відчуттями) прикладену до неї напругу не більше 21—22 В при 50 Гц і не більше 100—105 В для постійного струму. Постійний струм, проходячи через тіло людини, викликає слабші скорочення м'язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним того ж значення. Лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м'язів. Порівняльна оцінка постійного та змінного струмів справедлива лише для напруг до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим, ніж змінний частотою 50 Гц.
Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Така залежність пояснюється тим, що зі зростанням часу впливу струму на живу тканину підвищується його значення, накопичуються наслідки впливу струму на організм. Зростає також імовірність співпадання моменту проходження струму через серце з уразливою фазою серцевого циклу (кардіоциклу). Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини. Це викликає рефлекторну, тобто через центральну нервову систему, швидку зворотну реакцію організму у вигляді розширення судин шкіри, а відтак — посилення постачання її кров'ю і підвищення потовиділення, що й призводить до зниження електричного опору шкіри в цьому місці.
Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функцій центральної нервової системи, зміні складу крові, місцевому руйнуванні тканин організму під впливом тепла, що виділяється, в порушенні роботи серця, легенів. Зі зростанням часу дії струму ці негативні фактори накопичуються, а згубний їх вплив на стан організму посилюється. Встановлено, що чутливість серця до електричного струму неоднакова протягом різних фаз його діяльності. Найбільш уразливе серце в фазі Т, тривалість котрої близько 0,2 с. Тому, якщо протягом фази Т через серце проходить струм, то при деякому його значенні виникає фібриляція серця. Якщо ж час проходження цього струму не співпадає з фазою Т, то ймовірність фібриляції різко знижується.
Шлях протікання струму через людину. Практика та експерименти показують, що шлях протікання струму через тіло людини має велике значення з огляду на наслідки ураження. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи Може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім. При цьому, хоч небезпека важкого ураження і зберігається, але ймовірність його знижується. До того ж, оскільки шлях струму визначається місцем прикладання струмопровідних частин (електродів) до тіла потерпілого, то його вплив на наслідок ураження зумовлюється ще й різним опором шкіри на різних ділянках шкіри.
Можливих шляхів струму в тілі людини» котрі називаються також петлями, багато. Проте характерних, що зустрічаються на практиці, є не більше 15 петель. Найбільш поширені з них наведено в таблиці
| Шлях струму | Частота виникнення даного шляху струму, % | Частка потерпілих, котрі втрачали свідомість протягом дії струму,% | Значення струму, що проходить через серце, %від загального струму, що проходить черз тіло |
| Рука – рука | 3,3 | ||
| Права рука – ноги | 6,7 | ||
| Ліва рука – ноги | 3,7 | ||
| Нога – нога | 0,4 | ||
| Голова – ноги | 6,8 | ||
| Голова – руки | 7,0 | ||
| Інші | - |
Небезпеку різних петель струму можна оцінити за відносною кількістю випадків втрати свідомості протягом дії струму (третя графа табл). Небезпеку петлі можна оцінити також за значенням струму, що проходить через серце: чим більший цей струм, тим небезпечніша петля. При найбільш поширених петлях в тілі людини через серце протікає 0,4—7% загального струму (четверта графа табл).
Індивідуальні властивості людини. Відомо, що здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.
Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується. В цьому контексті великого значення набувають ступінь уваги» зосередженість людини на виконуваній роботі, втома. Кваліфікація людини також суттєво відбивається на наслідках впливу електричного струму. Досвід, вміння адекватно оцінити ситуацію щодо небезпеки, що виникла, а також застосувати раціональні способи звільнення від струму дозволяють уникнути важкого ураження. В зв'язку з цим правила техніки безпеки передбачають обов'язкову медичну перевірку персоналу, котрий обслуговує електроустановки при початку роботи та періодичні перевірки.
2.Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.
За характером середовища розрізняють наступні виробничі приміщення:
- нормальні — сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем;
- сухі — відносна вологість повітря не вище 60%; ~ вологі — відносна вологість повітря 60—75%;
- сирі — відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%> але не досягає 100%;
- особливо сирі — відносна вологість близько 100%, стіни, стеля, предмети вкриті вологою;
- жаркі — температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 °С;
запилені — наявний в приміщенні пил, котрий виділяється, осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть бути з струмопровідним або з неструмопровідним пилом;
- з хімічно активним середовищем — в приміщенні постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення, котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.
VII. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Від яких факторів залежить ступінь ураження людини електричним струмом?
2. Назвіть порогові значення сили струму.
3. Як впливають сила струму, електричний опір тіла людини, вид та частота струму, тривалість проходження струму,
шлях протікання струму через людину, та індивідуальні властивості людини на наслідки ураження електричним струмом?
4. Як класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом?
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Безпека праці при електромонтажних роботах.»
II. Студент повинен знати:
правила безпечної роботи при роботі на висоті;
правила безпеки при монтажі ліній електропередач;
які вимоги ставляться до персоналу, що працює на висоті.
III. Студент повинен уміти: правильно поводитись з точки зору техніки безпеки при електромонтажних роботах.
IV. Література: [3, с. 81 - 90].
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Загальні правила безпеки праці під час роботи на висоті.
2. Правила безпеки під час будівництва і монтажу повітряних електричних ліній.
3. Правила безпеки під час монтажу електричних машин, електроустаткування та електропроводок:
VI. Теоретичні відомості:
1. Загальні правила безпеки праці під час роботи на висоті
Під час будівельно-монтажних робіт найбільше нещасних випадків бував у зв'язку з падінням людини з висоти або через падіння на людей згори яких-небудь предметів. Тому додержання правил безпеки під час роботи на висоті мав для електромонтажників першорядне значення.
Висота драбин, риштовань, помостів повинна відповідати характерові роботи: не можна використовувати короткі драбини або не досить високі помости, які доводиться нарощувати знизу або зверху ящиками, стільцями. Забороняється також працювати з двох верхніх щаблів приставних драбин і стрем'янок: робітник мав стояти не вище 1 м від верхнього кінця Драбини. Висота приставної драбини не повинна перевищувати 5 м. Лише для робіт на залізобетонних опорах при багаторазовому підніманні застосовують і довші драбини спеціальної конструкції, які прикріплюють до опори.
Якщо потрібно працювати на висоті понад 4 м, але не вище 7м, використовують пересувні риштовання (піраміди або платформи). Це вишки на роликах з площадкою зверху, розрахованою не менш як на двох робітників і обгородженою поручнями.
Під час роботи ролики пірамід заклинюють, а при русі пірамід, на них не повинно бути ні людей, ні інструменту. Якщо доводиться працювати на висоті понад 7 м, звичайно використовують нерухомі - риштовання.
У дерев'яних приставних драбинах за ГОСТ 12.2.012-75 щаблі повинні бути не просто прибиті до тятив, а врізані в них. Тятиаи треба скріплювати болтами через кожні 2 м довжини. На нижніх кінцях тятив повинні бути стальні шипи або гумові наконечники залежно від того, де передбачається використати драбину: на землі чи на підлозі. Приставні драбини треба ставити під кутом 60-75° до горизонту або у верхній частині прикріплювати опори. В електроустановках на приставних драбинах працюють вдвох (другий підтримує драбину), якщо ж драбина не довша за 2,5 м, то вдалині від частин електроустановки, що перебувають під напругою, можна працювати поодинці.
Приставні драбини випробовують один раз за 6 місяців, для цього їх ставлять під кутом 75° і підвішують на 2 хв. до одного з щаблів (середнього) вантаж 100 кг. Але для розсувних драбин при періодичних випробуваннях в експлуатації на щабель підвішують вантаж 180 кг. Крім того, розсувні драбини випробовують і в горизонтальному положенні, підвішуючи по черзі до кожної з тятив посередині драбини вантаж 100 кг. При цьому не повинно бути будь-яких залишкових деформацій. На одній з тятив роблять помітку про випробування.
Забороняється працювати на приставних драбинах: а) біля обертових трансмісій, рухових пасів, працюючих машин або над ними; б) біля частин під напругою, не захищених від випадкового дотику; в) при використанні електрифікованого або пневматичного інструменту на висоті понад 2,5 м; г) під час натягування проводів з перерізом понад 4 мм. Для таких робіт застосовують помости або стрем'янки з площадкою нагорі, що мав поруччя. Драбини-стрем'янки повинні мати гачок або ланцюг, які запобігають мимовільному розсуванню.
Забороняється провадити будь-які роботи з помостів заввишки понад 1,1 м, якщо ширина їх менш як 1 м або якщо вони не огороджені поруччям. Поруччя повинні бути заввишки не менше 1 м і складатися з поруччя, прикріпленого на стояках, одного проміжного елемента і так званої закраїни (бортової дошки) завширшки не менш як 15 см, розміщеної біля краю помосту і призначеної для затримування на помості речей, що випадково впали на нього.
Риштовання і помости, пересувні піраміди або вишки, які застосовують на будівельно-монтажних роботах, повинні бути не тимчасовими, виготовленими на місці, а інвентарними. Вони повинні мати паспорт підприємства-виготовлювача. Інвентарним риштованням і помостами користуються лише у виняткових випадках з дозволу головного інженера, причому якщо висота становить понад 4 м, то їх треба робити за затвердженим проектом.
Тимчасові настили на примітивних опорах (бочки, ящики) влаштовувати забороняється.
Щоб запобігти випадковому падінню інструменту, не можна залишати його на помостах, риштованні, драбинах. Його слід класти в інструментальний ящик, у сумку. До робіт на висоті допускаються тільки ті особи, які пройшли інструктаж, а при висоті робіт понад 5 м - ще й медогляд.
2. Правила безпеки під час будівництва і монтажу повітряних електричних ліній Під час розчищення траси для лінії не допускаються до рубання, звалювання і перенесення лісу особи, яким менше 18 років. Забороняється рубати дерево з настанням сутінків, під час туману, при вітрі 6 балів і більше (коли гнуться великі гілляки і вітер, свистить, торкаючись нерухомих предметів). Не можна також рубати дерева без попереднього підрубування на 1/3—1/4 товщини кожної деревини з того боку, в який її валять, а також користуватися при цьому однією лише сокирою без пропилювання дерева з протилежного боку. Пропилювання припиняють, не Доходячи до підрубу на 20 мм при використанні ручної пилки і 30-50 мм при використанні електричної, потім у пропил вбивають металевий клин і валять дерево за допомогою жердини з рогачем на кінці. Залишати підрубане або недопиляне дерево на час обіду або після робочого дня не дозволяється. Перед падінням дерева лісоруб повинен відійти на 2-3 м вбік від напряму падіння дерева і подати попереджувальний сигнал. Якщо треба рубати з відтяжками (щоб криве дерево падало в потрібний бік), мотузки прикріплюють до початку рубання. Вилізати на підрубане дерево забороняється. Не можна виконувати інші роботи ближче як за 50 м від лісорубів.
Під час забивання копром стоянців або паль поблизу робіт не повинно бути сторонніх осіб. Робітникам забороняється перебувати в котловані опори під час її встановлення або заміни стоянців, біля обертового бура під час свердління ям під опори і ближче як на 3 м від вібронавантажувача стоянців. Опору можна не підтримувати тільки після того, як буде засипаний і утрамбований котлован. Забороняється застосовувати замість багрів або рогачів кілки і лопати. Коли піднімають опору, не можна перебувати під нею або під діючими тросами і розтяжками, а під час скидання стріли, що падає, - між нею і лебідкою, між стрілою і опорою. Тримати трос або прикріплювати його до опори без рукавиць не можна. Прикріпивши трос на опорі, робітник повинен відійти від неї, взятися за комель опори для спрямування його в яму він може тільки після того, як опора зовсім відірветься від землі (це дасть можливість переконатися в надійному прикріпленні троса до опори). Не можна ставити опору з прядив'яним канатом замість троса, не слід ставити її з лівого боку машини (над кранівником), на косогорах і схилах при нестійкому положенні машини, а також на рівному місці, якщо машина не загальмована і нема допоміжного робітника, або під час вітру, силою 6 балів і більше. Категорично забороняється зрушувати з місця бурильно-кранову машину з піднятою у висячому положенні опорою або без команди бурильника-кранівника. Водій машини не повинен залишати своє місце під час її роботи.
Розгортаючи проводи впоперек доріг до підняття їх на достатню висоту, потрібно на дорозі поставити робітників з прапорцями проїжджаючих про небезпеку. Якщо опора, яка не розрахована на однобічне згинаюче зусилля, піддається йому під час натягування проводів, її слід укріпити відтяжкою.
Лінії, що будуються і не приєднані до джерела напруги, треба закоротити і заземлити, якщо довжина ділянки не менш як З км або якщо нова лінія хоч би на окремих ділянках наближається до діючих ліній електропередач, бо на лінії, що будується, може індукуватися напруга під час грози або при її наближенні.
Перш ніж піднятися на опору, монтеру треба переконатися в її міцності, а якщо є сумнів, то заявити про це майстрові або прорабу, який повинен вжити заходів щодо зміцнення її. Забороняється підніматися на неукріплену одностоякову дерев'яну опору, якщо її діаметр через гниття зменшився більш як на 20%. Монтерські кігті і лази випробовують під час приймання або після ремонту вантажем 180 кг і періодично один раз на 6 місяців вантажем 135 кг протягом 5 хв.
Під час монтажу переходів споруджуваної лінії через діючу повітряну лінію напругою до 1000 В останню потрібно вимкнути і заземлити. Якщо цього через які-небудь причини зробити не можна, то як виняток можна допустити роботи без вимкнення цієї лінії, коли додержало таких умов: над проводами, які перетинаються, закріплена сітка, захисний канат або рогатка, проводи, що розгортаються, заземлені, робітники працюють у діелектричних рукавицях. Монтаж проводів над повітряною лінією напругою понад 1000 В допускається тільки тоді, коли ця лінія вимкнена і заземлена. Коли натягують проводи під лінією напругою-понад 1000 В, щоб запобігти дотику до неї проводів, їх тримають перекинутими через них мотузками, прикріпленими до кілків, що забиті в землю. Але навіть розгортати проводи під такими лініями можна лише сухим мотузком, прив'язаним до кінця проводу.
Під час монтажу проводів через залізниці або судноплавні річки повинен бути присутній представник залізниці або водників, уповноважений припиняти рух поїздів або суден і зобов'язаний попереджувати про їхнє наближення.
Під час гарячого паяння проводів з драбини казанок з розплавленим припоєм піднімають на мотузці вгору тільки після того, як робітник, що прикріпив його до карабіна, відійшов убік. Не можна піднімати казанок вище рівня грудей. Провід, який паяють або зварюють термітом, повинен бути на відстані не менш як 0,5 м від обличчя робітника. Термітне зварювання не можна провадити без темно-синіх окулярів. Термітний патрон (муфель), що згорів і охолов, треба збивати з проводу в напрямі від себе. Запасні термітні патрони слід зберігати у металевій коробці в робочій сумці зварника окремо від термітних сірників та інших предметів. Кожний патрон або термітний сірник треба загорнути в папір, щоб запобігти тертю між ними. Ящики з патронами і особливо з термітними сірниками під час транспортування не можна піддавати сильним трясінням.
3. Правила безпеки під час монтажу електричних машин, електроустаткування та електропроводок
Працювати на осерді або кожусі трансформатора можна тільки після підняття осердя, відведення його в бік від кожуха і встановлення на надійних підкладках. Працювати під піднятою кришкою трансформатора дозволяється при умові, якщо між нею і кожухом установлені прокладки, що тримають кришку в піднятому положенні.
Усі конструкції відкритих РУ (портали, дивертори тощо) до монтажу устаткування прикріплюють відповідно до проекту усіма болтами або зварюванням. Підняті для монтажу елементи устаткування негайно прикріплюють на місці згідно з проектом.
Забороняється одночасно регулювати і оглядати роз'єднувач чи вимикач або одночасно з регулюванням ошиновувати його, а також регулювати вимикач під час регулювання його привода. Регулювати роз'єднувач або вимикач, що відокремлений стіною від свого привода, можна тільки при умові надійного зв'язку між регулювальниками. Регулюючи приводи вимикачів, з кола керування привода видаляють плавкі запобіжники, щоб запобігти випадковому дистанційному вмиканню або вимкненню. Не можна спускати і натягувати пружини без спеціальних пристроїв. Для перевірки контактів вимикачів на одночасність замикання, а також для освітлення всередині баків вимикачів застосовують напругу не вище 12 В.
Після приєднання ошиновки до трансформатора напругу треба закоротити і заземлити всі його виводи з боку високої напруги (закоротку зберігають до закінчення електромонтажних робіт у ШИ установці), щоб запобігти появі високої напруги через зворотну трансформацію. Потрібно також закоротити і заземлити всі вторинні обмотки трансформаторів струму, що не використовується.
Забороняється суміщати пальцями отвори в деталях, які складають. Слід користуватися ломиками, борідками. Не можна підтримувати руками конструкції масою понад 10 кг або дрібні деталі, й° приварюють. До зварювання їх прикріплюють струбцинами.
Пробиваючи отвори в цеглі або бетоні, слід надівати захисні окуляри. При наскрізному пробиванні треба користуватися шлямбурами або скарпелями, довжина яких не менш як на 200 мм перевищує товщину стіни, яку пробивають.
VII. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1.Які вимоги ставляться до персоналу, яких допускають до роботи на висоті?
2.Яких вимог потрібно дотримуватись при роботі на висоті?
3.Вкажіть вимоги до приставних драбин.
4.Яких вимог безпеки потрібно дотримуватись під час монтажу повітряних ліній електропередач поблизу діючих ліній?
5.Які вимоги безпеки необхідно виконувати монтеру при підніманні на опору?
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Безпека праці при ремонті машин і електрообладнання»
II. Студент повинен знати:
* вимоги безпеки під час користування електроінструментами вимоги; вимоги безпеки праці до приміщень ремонтних підприємств; безпеки при використанні шкідливих речовин..
III. Студент повинен уміти; правильно поводитись з точки зору техніки безпеки при ремонті машин і електрообладнання.
IV. Література: [2, с. 149 -163].
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Вимоги до приміщень ремонтних майстерень.
2. Вимоги безпеки під час користування електроінструментом і пристроями, розбирально-екладальних робіт.
3. Техніка безпеки при використанні шкідливих речовин.
VI. Теоретичні відомості:
1. Вимоги до приміщень ремонтних майстерень.
Приміщення ремонтних майстерень повинні задовольняти вимоги охорони праці: виробничі процеси повинні бути пожежо-вибухобезпечними, не забруднювати повітря робочої зони і навколишнє середовище викидами шкідливих речовин; технологічні процеси повинні не допускати безпосередній контакт працюючого з шкідливими речовинами; організація технологічного процесу повинна передбачати раціональну організацію праці і відпочинку, з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження тяжкості праці; робоче місце розміщують у зоні, зручній для роботи, обладнують безпечним технологічним обладнанням, пристроями, інструментом, робочими меблями, засобами зв'язку і сигналізації, засобами колективного і індивідуального захисту; раціональне розміщення обладнання органів керування, інструменту, пристосувань, заготовок, готової продукції, а також правильна організація роботи і вибір зручної пози в робочій зоні з урахуванням ергономічних вимог.
2. Вимоги безпеки під час користування електроінструментом і пристроями, розбирально-складальних робіт.
За гарантуванням електробезпеки ручні електричні машини бувають І, II, III класів причому машини І класу може застосовувати лише виробничий персонал, їх не продають населенню. Заземлююча (занулююча) жила у їхньому живильному кабелі або шнурі мав зелено-жовтий колір. Розетка і штепсельна вилка повинні мати таку конструкцію, щоб помилкове ввімкнення замулюючого штирка вилки в гніздо під напругою було неможливе. Крім того, цей цгтирок повинен бути довший, щоб вмикати замулення раніше, ніж робочі жили.
Машини II класу (з подвійною або посиленою ізоляцією усіх деталей) повинні мати знак: квадрат всередині квадрата. Номінальна напруга машин І і її класів має бути не вище 380 В.
Машини Ш класу (на напругу не вище 42 В) повинні мати таку конструкцію штепсельних вилок, щоб вони не вмикалися в розетки з напругою понад 42 (50) В або на іншу частоту.
Усі машини повинні бути обладнані захисними засобами від дотику до деталей, що перебувають під напругою. Напруга від розряду конденсаторів, вмонтованих у машині, не повинна перевищувати на штирках штепсельної вилки 34 В.
Кожна ручна електрична машина повинна маги інвентарний номер, її закріплюють за спеціально підготовленою особою, в якої III кваліфікаційна група. Ця особа має вести журнал інвентарного обліку, періодично перевіряти і ремонтувати машину, перевіряти мегомметром на 500 В не менше одного разу на місяць.
Під час зварювання металу виділяються шкідливі гази, пари, багато променистої енергії і дуже дрібного пилу, який більш небезпечний, ніж великий. Щоб захистити очі і шкіру обличчя, зварники та їхні помічники повинні користуватися щитками або шоломами з світлофільтрами, а під час газового зварювання - спеціальними окулярами. Світлофільтри різні залежно від виду зварювання і сили струму. Шкіру рук захищають від ультрафіолетового проміння і бризок металу брезентовими рукавицями. Для захисту робітників місце зварювання огороджують ширмами з вогнетривкого ізоляційного матеріалу. Постійні зварювальні пости обладнують місцевими відсмоктувачами у вигляді зонта або шланга з розтрубом.
Електрозварювання проводять при зниженій напрузі 65-110 В. Корпус зварювального трансформатора або генератора заземлюють, а струм до електрода підводять шланговим проводом із справною ізоляцією. Рукоятки електродотримачів роблять з ізоляційних матеріалів. При зміні електрода зварник відокремлений від електрода, що перебуває під напругою, тільки брезентовою рукавицею. Під час роботи у вологих місцях або всередині металевих резервуарів цього не досить. Тут зварники повинні користуватися ще й діелектричними калошами або килимками, а для того, щоб уберегти себе від випадкового дотику до металевого резервуара, всередині якого провадять зварювання, надівають ще й гумові наколінники і налокітники та пластмасову каску.
При електрозварюванні потрібно застосовувати пристрій, який автоматично знімає напругу 65-110 В з електрода після розривання зварювальної дуги. Згідно з ГОСТ 12.2.007.8-75 на вимоги безпеки до пристроїв електрозварювання або плазменної обробки, це повинно відбуватися не більш як через 1 с після розмикання зварювального кола, а напруга, яка після цього може залишитися на вихідних затискачах цього кола, не повинна перевищувати 12 В. Видержку часу створюють для того, щоб усунути зайві спрацювання контактних пристроїв обмеження напруги при випадкових короткочасних згасаннях дуги, а безконтактні можуть не мати видержки зовсім.
Під час газового зварювання або різання ближче 10 м від газогенераторів і бензогасових бачків та 5 м від балонів з ацетиленом не повинно бути відкритого вогню, предметів, нагрітих до 500 С, і людей, що палять цигарки. Тому шланг між пальником і редуктором балона або газогенератором має довжину, не меншу від цих відстаней. Шланг повинен бути цілком справним (наприклад, без підмоток ізоляційною стрічкою).
Зубила, крейцмейселі, борідки тощо з розбитими головками використовувати не дозволяється, бо під час удару по них молотком можна травмувати руки осколками, що відлітають від головки, або молотком, який зіскочив з неї. Довжина цих інструментів повинна бути не менш як 150 мм.
Поверхня бойка слюсарного молотка має бути трохи випуклою, не косою або розплющеною. Ручку молотка треба робити трохи грубішою донизу. Виготовляють її з дуба, клена або інших міцних порід дерев. Деревину підбирають без сучків, тріщин та інших дефектів і роблять так, щоб волокна були спрямовані вздовж ручки. Молоток на ручці закріплюють клинами.
Напилки, шабери та інші інструменти з гострими кінцями для насаджування дерев'яних ручок не можна використовувати без ручок. Ручка повинна бути без тріщин, мати гладеньку поверхню. Шийку її скріплюють металевим кільцем. Не можна застосовувати гайкові ключі більшого розміру, ніж потрібно, і вставляти між гайкою та щелепою ключа прокладки.
Забороняється користуватися спрацьованими ключами з гранями щелеп, не паралельними одна одній. Не слід надівати на ручку ключа трубу для збільшення зусилля затягування. Це може призвести до ламання болта, зривання нарізки або ключа з гайки і до травм рук.
Під час рубання металу користуються запобіжними окулярами. Щоб робітник менше втомлювався і хребет його не скривлявся, висоту верстака і ґратки під ногами роблять такими, щоб він, горизонтально поклавши напилок на деталь, яка трохи виступає з лещат, і тримаючи його у правій руці за рукоятку в нормальній робочій позі, згинав праву руку в лікті під кутом 90°. Виконуючи слюсарні і верстатні роботи, волосся треба прибирати під кепку або косинку. Щоб не порізати руки краями листів або ножицями, під час обробки листового металу треба працювати в брезентових рукавицях. Механічні ножиці повинні мати лінійку-обмежувач, далі за яку посувати руку не можна.
Під час роботи на заточувальному або шліфувальному верстаті треба стежити за тим, щоб не було розривання абразивного круга. Щоб запобігти пораненню оточуючих кусками круга, його огороджують, залишаючи відкритою тільки ту частину, яка потрібна для роботи. Крім того, передбачають відсмоктування пилу. Очі захищають прозорим екраном або окулярами. Щоб запобігти ушкодженню рук, для упору оброблюваного виробу застосовують регульований підручник. Перед установленням на верстати абразивні круги оглядають і простукують дерев'яним молотком (круг з тріщиною видає глухий або тремтливий звук). Під час транспортування круги оберігають від ударів і поштовхів.
Верстати часто обладнують блокіровками, які не дають можливості відкрити загороду при ввімкненому верстаті, просунути руки під прес. Але і на таких верстатах подавати заготовки під прес і виймати деталь з штампа треба кліщами або пінцетом.
2.Техніка безпеки при використанні шкідливих речовин
Шкідливою називають речовину, яка в контакті з організмом у разі порушення вимог безпеки спричиняє виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у людей, що працюють, так і в подальшому їх житті або в наступних поколіннях. Це, наприклад, їдкі, отруйні, радіоактивні речовини.
Крім зазначених вище правил поводження з шкідливими речовинами, під час ремонту електроустаткування Треба знати правила обережного поводження з такими розчинниками, як бензол, ксилол, толуол.
Особи, які постійно працюють з фарбами, лаками і клеями, що містять бензол, ксилол або толуол, проходять медогляд перед прийняттям на роботу і потім через кожні 6 місяців з обов'язковим клінічним аналізом крові, бо ці речовини токсично впливають на органи кровотворення і нервову систему. Під час роботи, особливо під час пульверизаційного фарбування нітрофарбами, влаштовують місцеве відсмоктування повітря або витяжні шафи; замість видаленого в приміщення вводять свіже повітря (узимку - підігріте). Приймати їжу в приміщеннях, де працюють з цими речовинами, забороняється. Для нанесення фарб або лаків зануренням у них деталей застосовують щипці або інші пристрої, які запобігають забрудненню рук. Мити руки із застосуванням бензолу, толуолу, ксилолу або розчинних сумішей, в яких вони в, не можна. Щоб захистити шкіру від випадкової дії цих та інших органічних розчинників, наприклад ще більш отруйного дихлоретану, рекомендують захисні мазі типу пасти ИЗР-1. їх наносять на шкіру вимитих з милом і насухо витертих кінцівок рук і втирають долонею. Через кілька хвилин паста висихає, утворюючи сухий захисний покрив.
VII. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1.У чому полягають вимоги безпеки праці до приміщень ремонтних підприємств?
2.Вкажіть вимоги безпеки при використанні електроінструменту і пристроїв?
4. Вимоги безпеки при електрозварюванні?
5. Техніка безпеки при використанні шкідливих речовин.
6. Вкажіть вимоги безпеки при слюсарних і верстатних роботах.
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Безпека праці при монтажі і експлуатації електроустановок в тваринництві, в житлових і громадських
приміщеннях»
II. Студент повинен знати:
- вимог безпеки в електромеханізованому тваринництві;
- вимоги безпеки праці до тваринницьких приміщень;
- вимоги безпеки в житлових і громадських приміщеннях на селі
IV. Література: [2> с. 180 -190], [3, с 109 - 123].
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Основні особливості вимог безпеки в електро механізованому тваринництві.
2. Безпека праці на свино- і вівчарських фермах.
3. Вимоги безпеки в житлових і громадських приміщеннях на селі.
VI. Теоретичні відомості:
1. Основні особливості вимог безпеки в електро механізованому тваринництві. Більшість приміщень тваринницьких ферм за ступенем небезпеки ураження електричним струмом відноситься до особливо небезпечних. Виходячи з цього до них ставиться ряд вимог електробезпеки.
1. Освітлювальне навантаження необхідно розподіляти по фазних проводах.
2. Пускозахисну апаратуру потрібно розміщувати в окремих сухих приміщеннях.
3.Електрообладнання, електроустановки вибирають відповідного кліматичного виконання, категорії розміщення і захищеності умовам середовища.
4. Влаштовують вирівнювання електричних потенціалів (ВЕП).
5. Встановлення ізоляційних вставок.
6. Застосування елементних електроводонагрівачів. Трифазні електродні котли встановлюють в окремих приміщеннях.
2. Безпека праці на свино і вівчарських фермах.
Під час роботи в цих приміщеннях, крім правил безпеки, зазначених вище, треба додержуватись таких правил.
Щоб у нульовому проводі під час нормальної роботи установки не було струму і спаду напруги, який призводив би до тривалого існування на занулених частинах потенціалу відносно землі, освітлювальне навантаження слід рівномірно розподіляти триполюсними вимикачами. Усі інші однофазні електроприймачі, крім тих, в яких потужність менша 0,6 кВт, вмикають на лінійну напругу, причому і в цьому випадку їхня потужність не повинна перевищувати 1,3 кВт (бо треба буде застосовувати трифазні).
Вимикачі і запобіжники розміщують у сусідніх (поряд з вогкими) сухих приміщеннях, а кнопки керування пусковою апаратурою встановлюють біля робочих місць. Кнопки і світильники вибирають такої конструкції, щоб вони були придатні для вогких приміщень (кнопки, наприклад, К-23Т,ГОСТ у тропічному пилеводонепроникному виконанні; світильники типів ППД-Х200, ПШМХ100, придатні не тільки для пильних приміщень або таких, що мають активне середовище, а й для пожежонебезпечних і деяких вибухонебезпечних приміщень (В-Іб і В-ІІаХ плафон НСПО-1 X Х60 для ламп розжарювання і ПВЛМ 2X40 або ПВЛП 2X40 для люмінесцентних).
Електродвигуни також повинні бути спеціальні сільськогосподарські, наприклад, типів А02...СХ, АОП2...СХ, 4А...СХ, Да...С або вологоморозостійкі А02...ВМ або хімічно стійкі А02..Х Відповідність виконання електроустаткування умовам середовища важлива з точки зору електробезпеки: менше пошкоджується ізоляція.
На свино- і вівчарських фермах безпека тварин гарантується природним вирівнюванням потенціалів зануленими металоконструкціями будинку та устаткуванням без спеціального влаштування в підлозі, але при цьому глибина закладання стояків металоконструкцій у бетонну підлогу повинна бути не менше 20 см. На діючих фермах вона може бути іншою.
Якщо до вирівнювання потенціалів не вдаються, то металеві трубопроводи, кормороздавальні і гноєзбиральні транспортери та інші машини, до яких можуть торкатися тварини, слід ізолювати від нульового проводу і корпусів електроустаткування ізоляційними прокладками, муфтами. Металеві трубопроводи до автонапувалок відокремлюють ізоляційною вставкою завдовжки не менше 1 м від магістрального трубопроводу, металево зв'язаного з корпусами електродвигунів, електроводонагрівників та ін. Заземлювати або занулювати автонапувалки і трубопроводи до них не можна, бо ізоляційна вставка буде зашунтованою.
Ізоляційні вставки і прокладки замість вирівнювання потенціалів доцільні тільки на фермах, де порівняно мало металу (дерев'яні стійла, зовсім немає або мало протяжних механізмів). Застосовувати вирівнювання потенціалів та ізоляційні вставки не треба одночасно, бо ці захисні заходи взаємно виключають один одного за принципом дії. Проте для боротьби з впливом на вим'я корів під час доїння навіть малих напруг, які знижують надій молока, у вакуумпровід доїльної установки завжди треба вмикати ізоляційні вставки завдовжки 20-25 см. Будь-які ізолюючі прокладки і вставки слід щороку перевіряти на чистоту зовнішньої і внутрішньої поверхонь.
Робітники, що обслуговують електростригальний агрегат, повинні знати правила електробезпеки і правила подання першої допомоги. Стригалям слід працювати в сухому взутті, стоячи на діелектричних ковриках (доріжках), на сухому дерев'яному щиті. Овець також кладуть на дерев'яні щити або стіл. Електродвигуни стригальної машинки в нових установках повинні бути розраховані на напругу 36 В і вмикатися в мережу штепсельною вилкою із заземлюючим контактом.
Електромонтер, що обслуговує електроустаткування тваринницьких чи птахівницьких ферм, може сам змінювати плавкі запобіжники, робити перемикання на щитах і збірках (користуючись при цьому діелектричними рукавицями та окулярами). Друга особа, що має кваліфікацію II групи, потрібна тільки під час роботи на висоті понад 2 м з драбин чи помостів або дід час роботи без зняття напруги (в приміщеннях без підвищеної небезпеки). Персонал, що обслуговує установки для ультрафіолетового опромінення тварин та птиці, повинен мати НІ групу по електробезпеці. Під час роботи треба користуватися окулярами типу С-14 з світлофільтрами або з безбарвними, але грубими стеклами (не менше 3 мм) і, якщо можливо, не перебувати в зоні дії ультрафіолетового проміння. При зміні напряму руху установки ультрафіолетового опромінення беруться тільки за її ізольовані рукоятки. Щоб ввімкнути опромінювальну установку в приміщенні, герметичне ставлять розетки із занулюючим гніздом, наприклад У-94-Б.
При використанні електроогорожі забороняється братися за дріт, якщо він під напругою, поправляти або оглядати її, вмикати пульсатор до приєднання до дроту огорожі і відкривати кришку пульсатора у сиру погоду в полі. Суворо забороняється вмикати батарейну електроогорожу в електромережу.
3. Вимоги безпеки в житлових і громадських приміщеннях на селі.
Обставини, за якими виникає ураження людини електричним струмом в побуті, поділяють на дві групи: безпосереднє торкання потерпілим до струмоведучих частин електроустановок, що перебувають під напругою, або до металевих конструкцій електроустановок, які внаслідок пошкодження ізоляції опинились під напругою.
Відповідальність за технічний стан, техніку безпеки побутових електромереж до квартирного лічильника несе організація, у відомстві якої знаходиться будинок. За технічний стан, експлуатацію електричної проводки і побутового електрообладнання в квартирах, на підсобних та присадибних ділянках та інших об'єктах, що знаходяться у власному користуванні окремих громадян, відповідають мешканці.
Основною умовою безпечного застосування електричної" енергії' в житлових і* громадських будинках є справний стан ізоляції електропроводки, електроприладів, вимикачів, штепсельних розняттів, світильників та шнурів.
Електропроводка повинна відповідати умовам навколишнього середовища, а спосіб її прокладання вибирають з врахуванням вимог електро- та пожежної безпеки.
Відкрито прокладати електропроводку рекомендується у вогких і особливо вогких приміщеннях, насосних та І підвалах. У санвузлах проводку виконують спеціальними проводами під штукатуркою. Не дозволяється розмішу, вати електропроводку поблизу радіаторів, труб центрального опалення, газо-, водопроводу та каналізації. Не можна вішати на проводи або засовувати за них речі і предмети, при ремонті білити та зафарбовувати їх, тому що це призводить до швидкого руйнування ізоляції.
Ввід електропроводки в будинок рекомендується виконувати через стіни в ізоляційних трубах так, щоб вода не могла збиратись в проході й проникати в приміщення. Його можна виконувати через покрівлю в стальних трубах, при цьому відстань від покрівлі до проводів повинна бути не менш як 2,5 м.
На квартирних щитках для захисту електропроводок від коротких замикань встановлюють плавкі запобіжники або автоматичні вимикачі не тільки на фазних, але й на нульових проводах. При перегорянні запобіжник (плавку уставку) замінюють новим такого ж типу. Заміна уставки металевими провідниками («жучками») може стати причиною пожежі і нещасного випадку.
Для захисту людей від ураження електричним струмом в побутових мережах застосовують пристрої захисного вимикання, які встановлюють на ввідних щитках в квартирі
Важливе значення має вибір і розміщення освітлювальних пристроїв. Конструкція світильника повинна відповідати номінальній напрузі мережі, а також умовам навколишнього середовища. Особливо небезпечно встановлювати звичайні (незахищені) світильники у вологих приміщеннях. Освітлювальну арматуру та електролампи забороняється чистити під напругою, а також вогкими ганчірками.
Пошкоджені вимикачі, патрони, штепсельні розняття та інші електроприлади не можна ремонтувати під напругою, їх потрібно вимкнути з мережі, а при ремонті проводки — вимкнути вимикач або викрутити запобіжник. На безпеку впливає і місце встановлення вимикачів, розняттів. Так, у ванних та душових кімнатах встановлювати вимикачі та звичайні розняття забороняється. Вимикач потрібно розміщувати у фазному проводі. Електричні лампи під час горіння не повинні торкатися до матеріалу абажура, їх не можна накривати папером.
VII. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
І.Які є засоби і заходи захисту людей від уражень електричним струмом?
2. Вимоги безпеки до тваринницьких приміщень.
3. Назвіть засоби і заходи захисту тварин від уражень електричним струмом.
4. Назвати вимоги електробезпеки у житлових і громадських приміщеннях.
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Надання першої допомоги потерпілим»
II. Студент повинен знати:
способи звільнення потерпілого від дії електричного струму;
способи оживлення організму при клінічній смерті;
як надавати першу допомогу при ураженнях електричним струмом.
III. Студент повинен уміти: надавати першу допомогу потерпілим при ураженні електричним струмом,
IV. Література: [1, с. 292 - 297], [3, с. 23 - 32].
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Послідовність надання першої допомоги.
2. Звільнення потерпілого від дії електричного струму
3. Штучне дихання,
4. Зовнішній масаж серця,
VI. Теоретичні відомості:
1. Послідовність надання першої допомоги
1.Усунути дію на організм ушкоджуючих факторів, що загрожують здоров'ю і життю потерпілого (звільнити потерпілого від дії електричного струму),
2. Оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого і Послідовність заходів для Його врятування.
3. Викликати швидку медичну допомогу-або лікаря чи прийняти заходи для транспортування потерпілого до найближчої лікувальної установи.
4. Виконати необхідні заходи по врятуванню потерпілого у порядку терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця).
5. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника.
Врятування потерпілого від дії електричного струму у більшості випадків залежить від терміновості звільнення його від струму, а також від терміновості і правильності надання йому допомоги, Гаяння часу в її наданні може призвести до загибелі потерпілого.
При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною ("уявною"), тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішити питання про доцільність чи безкорисність заходів по оживленню потерпілого і зробити висновок про його смерть має право лише лікар.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції і електричні мережі, повинен періодично проходити інструктаж щодо способів надання першої допомоги, а також практичне навчання прийомам визволення від електричного струму, виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи із медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, що пройшли спеціалізовану підготовку і мають право навчати персонал підприємств, як надавати першу допомогу. Відповідальність за організацію навчання несе керівник підприємства.
У місцях постійного чегування персоналу електроустановок повинні бути:
а) набір (аптечка) необхідних пристосувань і засобів для надання першої допомоги;
б) плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця,
вивішені на видних місцях.
2. Звільнення потерпілого від дії електричного струму
При ураженні електричним струмом необхідно якомога скоріше визволити потерпілого від дії струму, оскільки від довгочасності цієї дії залежить тяжкість електротравми.
Доторкання до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне судорожне скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що вивільнити провід із його рук стає неможливим. Тому Першою дією особи, яка надає допомогу, має бути негайне відключення тієї частини електроустановки, якої торкається потерпілий (рис. 1.1). Відключення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильників або іншого вимикаючого апарату* а також шляхи зняття чи вивернення запобіжників (пробок), розняття штепсельного з'єднання.
Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то необхідно прийняти заходи, що запобігають падінню потерпілого чи забезпечують його безпеку.
При відключенні електроустановки може одночасно зчезнути електричне освітлення. У зв'язку з цим, при відсутності денного освітлення, необхідно потурбуватися про освітленні від іншого джерела (ввімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі і т.п.) з урахуванням вибухо- і пожежонебезпеки приміщення, де затримуючи відключення електроустановки і надання допомоги потерпілому.
Якщо відключити електроустановку швидко не можна, слід прийняти інші заходи для визволення потерпілого від дії струму. В усіх випадках особа, що надає допомогу, не повинна торкатися до потерпілого без належних заходів перестороги, оскільки це небезпечно для життя. Вона повинна слідкувати і за тим, щоб самій не опинитися в контакті із струмоведучою частиною чи під кроковою напругою.
Рис. 1.5. Звільнення потерпілого від дії електричного струму в електроустановках напругою до 1000 В шляхом перерубання проводу.
3. Штучне дихання
Штучне дихання робиться у тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судорожно), а також якщо його дихання постійно погіршується.
Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "із рота в рот" або "із рота в ніс*1, оскільки при цьому забезпечується надходження достатнього об'єму повітря у легені потерпілого. Цей спосіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого розширенням грудної клітини після вдування і наступному спаданні її внаслідок пасивного видиху.
Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти на спину, розстібнути одяг, що утруднює дихання.
Перед тим як почати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині в непритомному стані завжди закриті запалим язиком, Крім того, в порожнечі рота можуть знаходитись сторонні речі (рвотні маси, зубні протези тощо), які необхідно видалити пальцем, обмотаним платком (тканиною) чи бинтом.
Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами має становити 4-5 с (12-15 дихальних циклів на хвилину).
Крім розширення грудної клітини добрим покажчиком штучного дихання може бути порожевіння шкіряного покриву і слизових оболонок, а також вихід хворого із непритомного стану і поява у нього самостійного дихання.
Під час проведення штучного дихання той, хто надає допомогу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапило у шлунок потерпілого. При потраплянні повітря у шлунок, про що свідчить здуття живота, обережно натискають долонею на живіт між грудиною і пупком. При цьому може виникнути рвота. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого убік, щоб очистити його рот і глотку.
Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого досить глибокого і ритмічного самостійного дихання. У випадку відсутності не тільки дихання, а і пульсу на сонній артерії, роблять поспіль два штучних вдиха і розпочинають робити зовнішній масаж серця.
5. Зовнішній масаж серця
При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але і припинитися кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. У цьому випадку одного штучного дихання для надання допомоги недостатньо. Оскільки кисень із легень не може переноситись кров'ю до інших органів і тканин, необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.
Серце у людини розміщено у грудній клітині між грудиною і хребтом. Грудина - це рухома плоска кістка. У лежачому положенні (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо надавлювати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватися із порожнини серця майже так, як це відбувається при його природному скороченні. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, при якому штучно відновлюється кровообіг.
Таким чином, при поєднанні штучного дихання із зовнішнім масажем серця імітуються функції дихання і кровообігу. Комплекс цих заходів називаєтьсь реанімацією (тобто оживленням).
Показанням до проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерне поєднання таких ознак: поява блідості або синюшності шкіряних покривів, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судорожні, неправильні вдихи.
При зупинці серця, не втрачаючи жодної секунди, потерпілого треба покласти на рівну, жорстку основу: лавку, підлогу, у крайньому випадку підкласти під спину дошку.
Надавлювання слід робити швидкими поштовхами, так щоб змішувати грудину на 4-5 см, довгочасність надавлювання - не більше 0,5 с, інтервал між окремими надавлюваннями - 0,5 с;. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випрямлені у ліктевих суглобах.
Якщо оживленая проводить один чоловік, то на кожне вдування він робить 5 надавлювань на грудину. За 1 хвилину потрібно зробити не менше 60 надавлювань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів має бути високим.
Якщо участь у реанімаг. ії беруть два чоловіки, співвідношення "дихання-масаж" становить 1:5). Під час штучного вдиха потерпілому той, хтс робить масаж серця, надавлювання не виконує.
Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіряний покрив рожевіє, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс під час масажу повинен добре прощупуватися, якщо його виз начає інший чоловік.
Після того як відновиться серцева діяльність і буде добре визяачатися пульс, масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штзгчне дихання при слабому диханні г отерпілого і намагаючись, щоб природній і штучний вдихи збіглись.
При відновленні повноцінного самостійного дихання штучне дихання також припиняють.
VII. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Який порядок надання першої допомоги потерпілим при ураженні електричним струмом?
2. Які прийоми звільнення потерпілого від дії електричного струму при напрузі до і понад 1000 В?
3. Як правильно виконати штучне дихання потерпілому?
4. Як правильно виконати зовнішній масаж серця потерпілому?
Інструкційна картка
для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни "Основи охорони праці"
I. Тема: «Пожежна безпека»
II. Студент повинен знати:
III. Студент повинен уміти:
IV. Література: [2с,232-245; с. 214-221]
V. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Пожежна профілактика території підприємств, будівель, споруд.
2. Захист від атмосферної і статичної електрики.
1. Пожежна профілактика території підприємств, будівель, споруд.
Система пожежної безпеки — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.
Пожежна безпека — це стан об'єкта, коли пожежа унеможливлюється, а у випадку її виникнення виключається дія на людей н безпечних чинників пожежі Й забезпечується захист матеріальні цінностей.
Пожежної безпеки можна досягти завдяки створенню системи одів пожежної профілактики та активного пожежного
захисту.
Пожежна профілактика — це комплекс організаційних заходів технічних засобів, спрямованих на запобігання можливому вимкненню пожежі чи зменшення її наслідків.
Система активного пожежного захисту — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання дії на людей небезпечних та шкідливих чинників пожежі, а також для обмеження матеріальних збитків від неї.
У багатьох галузях виробничої сфери є підприємства, які за своєю специфікою не вимагають особливої пожежної безпеки, але, з іншого боку, є виробництва з високим ступенем пожежної небезпеки, які вимагають дотримання підвищеного протипожежного режиму. У процесі проектування, будівництва та експлуатації потрібно реалізувати комплекс заходів протипожежної безпеки, передбачений нормативними актами та іншими документами.
Щоб запобігти пожежам на підприємствах, розробляють організаційні, технічні* режимні, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні заходи та засоби запобігання пожежам і мобілізаційний план гасінгія пожежі у випадку її виникнення.
До організаційних заходів має включатися правильний вибір технологічних процесів, недопупіення захаращення приміщень і території, відповідний нагляд і контроль за правильним виконанням робіт, спеціальне розміщення матеріальних базових складів, відповідне зберігання горючих речовин, знання працівниками правил пожежної безпеки й т. ін.
До технічних належать заходи, що стосуються правильного добору й монтажу електрообладнання, розробки відповідних режимів експлуатації машин та обладнання, за яких при роботі повністю вивчалась би можливість виникнення іскор і полум'я або контакт нагрітих поверхонь обладнання з горючими матеріалами.
До заходів режимного характеру відноситься заборона куріння запалювання вогню, правильне зберігання промаслених ганчірок постійний контроль за зберіганням матеріалів, що можуть призвести до самозаймання, і т. ін.
Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, забезпечення об'єктів первинними засобами пожежогасіння, а також постійне підтримування в справному стані водопровідних мереж і т. ін.
Заходи будівельно-конструктивного характеру вживають у процесі проектування й будівництва споруд, створення протипожежних конструкцій будівель, а також при конструюванні нових машин технологічного обладнання.
Отже, основним напрямом забезпечення пожежної безпеки є усунення умов та обставин виникнення пожежі й розробка заходів щодо зменшення її шкідливих та негативних наслідків.
Описані основні напрями забезпечення пожежної безпеки не вирішують усієї проблеми щодо запобігання пожежам, у цьому питанні потрібні нові науково-технічні рішення, бо процеси горіння досить складні та різноманітні.
2. Захист від атмосферної і статичної електрики.
Будівлі й споруди можуть пошкоджуватися й руйнуватися внаслідок дії прямих ударів блискавки й вторинного явища електричної та електромагнітної індукції.
Високий потенціал від розрядів блискавки може потрапляти в будівлі повітряними шляхами та через різні комунікації. Канал головного розряду блискавки має температуру понад 20 000 °С, що викликає утворення іскор і нагрівання горючого середовища до температури спалахування.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав