Косметолог 2.

Ведучий 2. М'ята перцева містить м'ятну олію, до складу якої входить, зокрема, ментол, що надає їй характерного запаху. М'ятна олія використовується у великих кількостях для виготовлення одеколонів, шампунів, зубних паст і еліксирів. Сьогодні ментол отримують переважно шляхом синтезу.

Ведучий 1. Природа створила дуже багато неперевершених ароматів! Ми насолоджуємося пристрасною жагою троянд, поцілунками духмяних фіалок, п'янким запахом магнолій, пахучим морем квітучого бузку.

Розчинив я вікно…

І в обличчя диханням бузку

Ніч війнула з весняного саду…

Не змагаючи тугу в'язку,

Про вітчизну згадав я далеку,

Соловейко там пісню-розраду

Над квітучим бузком розливає.

Ведуча 1. А який ніжний запах у конвалій! Стародавні греки твердили, що конвалія виникла із крапель поту богині Діани. Коли богиня під час полювання забрела в глухі хащі лісу, то на неї напали фавни. Вони були безтямно закохані в Діану і хотіли полонити її. Діана кинулася втікати. Вона бігла швидко і з неї рясними краплями стікав сріблястий піт, який перетворився на запашні квітки конвалії.

Читець 7. Сестра нарцисів, лілій лісових

І неповторна серед них

Цвіте прекрасна білосніжна

Конвалія в лісах моїх

Мов наречена з тонким станом

Стоїть, всміхається мені,

А запах лісний незрівняний

П'янкий, мов чари весняні.

Її зірвать – зганьбити вроду

Та ще знаходяться й такі:

Бездумно нівечать природу,

Пакують квіти у мішки.

А потім нишком, мов злодії,

В мішках красу на торг несуть,

З пучком конвалій лиходії

Свою же совість продають.

Ведучий 1. В українському фольклорі є чудова поетична розповідь про квітку конвалії і

їївиникнення. В ній говориться, що ці квіточки, подібні до перлин, є не що інше як срібляс-

тий щасливий сміх лісової русалки Мавки, яка вперше відчувала радість великого, щирого,

взаємного кохання. А от у Франції хлопець, запрошуючи дівчину до танцю, дарував їй

букетик конвалій. Обмін такими букетами навіть означав згоду на одруження.

Ведуча 2. Але ні з чим не можна зрівняти неперевершеного аромату троянди!

Недаремно її називають царицею квітів. Про цю квітку створено стільки переказів, що про неї

можна написати цілі томи.

В Ірані, країні персів, є ось така легенда. Троянда була подарунком Аллаха. До нього

звернулися всі діти Флори з проханням призначити над нами нового володаря замість сонного лотоса, який був дивовижно красивим, але забув серед ночі про свої обов'язки правителя. Тоді

Аллах призначив правителькою квітів білу непорочну троянду з гострими колючками, що

оберігають її. Коли соловейко побачив цю чарівну царицю квітів, то був так зворушений її

красою, що в захопленні притиснув троянду до своїх грудей, але гострі колючки, мов кинджал, вп'ялися в його серце, і яскраво-червона кров бризнула, зросивши ніжні пелюстки дивовижної квітки.

Ось чому, стверджують перські перекази, безліч зовнішніх пелюсток білої троянди й досі

зберігають рожевий відтінок.

Ведучий 2. Одну з найароматніших ефірних олій – трояндову – араби почали виділяти з

пелюсток троянд ще в X ст.. Ціна трояндової олії дуже висока, адже, щоб екстрагувати 1 л олії

треба переробити до 2 т пелюсток. Трояндова олія входить до складу не тільки сортів «Екст-

ра» парфумерної продукції, але її використовують і як лікарський засіб.

З погляду хіміків, трояндова олія складається здебільшого зі спиртів: фенілетилового (70 -75

%), гераніолу (10 – 15 %), цитронелолу (5 - 6 %).

Читець 7. Звідки ти взялась така чарівна?

У якій зростала ти сім'ї

Квітко півдня, сонячна царівно,

У красі тобі не має рівних,

Музо й наречена солов'їв.

Звуть твоєю матір’ю шипшину.

Це вона в ясні погожі дні

Виплакала донечку єдину.

Віддала їй пахощі ці дивні

Й материнські соки весняні.

Ти горіх в зеленолистих арках,

В кришталевих крапельках роси.

У садах, у скверах, тихих парках−

Всюди ти, велична володарко,

Юності кохання і краси.

Пісня «Троянди на пероні»

На пероні, на люднім пероні:

Де розлуки і зустрічі плачуть,

Хтось розсипав троянди червоні,

І, здається, ніхто їх не бачив.

Приспів:

А троянди, а троянди

До людей пелюстками кричать:

Ми не квіти – ми кохання,

А кохання не можна топтать.

В моїм серці чи біль, чи то смуток.

Не зустрів ти мене і сьогодні.

Хтось дарує комусь поцілунок,

А хтось топче троянди червоні.

Приспів:

На пероні, на тихім пероні

Вже не чути далекого стуку.

Хтось розсипав троянди червоні -

Чи то зустріч свою, чи розлуку.

Приспів:

Ведуча 3. Але зрізані троянди швидко в'януть і втрачають свої властивості, пелюстки жасмину висушені, а під снігом не знайти листочків м'яти. І люди навчились збирати запахи рослин і надовго зберігати їх чарівні властивості.

Ведучий 3. Природа подарувала нам надзвичайно багату палітру запахів. Людина з давніх-давен використовуєдухмяні речовини для своїх потреб в релігійних, оздоровчих і косметичнихцілях.

Ведуча 4. У стародавньому Єгипті духмяні речовини використовувалися для обкурювання при прославлянні богів і при виготовленні пахучих мазей та ароматних бальзамів. Відомо, що коли відкрили поховання Тутанхамона, поряд з мумією виявили посудини з ароматичними речовинами: миррою і ладаном. Знайдено амфори і пляшечки з ароматичними речовинами, створеними ще Клеопатрою. Вона була неперевершеним майстром чарівних ароматів і косметики.

Ведучий 4. Ще великий Гіппократ вважав, що шлях до здоров'я лежить через ароматичні ванни і ароматичний масаж. У древніх Афінах кожна красуня знала, що руки повинні пахнути м'ятою, а обличчя – пальмовою олією.

Ведуча 3. Стародавні римляни наділяли аромати лікувальними властивостями, а продавці

ароматизованих продуктів часто були лікарями. У стародавньому Римі існував звичай

умащувати духмяними речовинами переможців спортивних змагань. А зніжені патриції

гордого Риму буквально купалися в парфумах, вони скроплювали ними не тільки свій одяг,

але і вулиці, якими мав проїхати імператор.

Ведуча 4. Чудова квіткова вода, пахучі речовини, як і коштовні камені вишукані стра-

ви, у країнах Сходу були колись ознакою багатства. Про роль і місце пахощів у житті арабів

стверджують і слова пророка Магомета, який говорив, що більше всього на світі він любив

«жінок, дітей і парфуми».

Ведучий 4. Багато століть тому араби знали різні способи отримання пахучих речовин із рослин і виділень тварин. В парфумерних лавках східних базарів численні торговці пропонували широкий вибір духмяних речовин.

Сценка «Торговець пахощами»

(Столик застелений тканиною, на ньому стоять флакони у старовинному стилі, ампули із різними пахощами, висушені рослини. Звучить східна музика. До торговця підходить жінка у

східному вбранні і розглядає товар.)

Торговець. О, найсолодша і найсвітліша! У мене дуже великий вибір різних духмяних вод. Ось це – трояндова олія, ароматніша понад усе. Її отримали із найсвіжіших і найпахучіших троянд. А це води: апельсинова, м'ятна, лавандова. А тут - пахощі з лілій, ірисів, нарцисів, майорану, фіалок і квітів верби. Деревина кедра та сандалового дерева, листя лаванди, м'яти, герані, фіалковий корінь і корінь імбиру. А в цьому флаконі речовина незвичайна – мускус, який добувають із залоз самців кабарги. Серед інших ароматичних речовин мускус ціниться здатністю зберігати запах пахощів, навіть якщо він доданий у дуже малій дозі. А це – амбра: воскоподібна речовина із шлунку кашалота. Це пахучий продукт, що надає духмяним водам стійкого запаху, робить їх аромат тонким і казковим, підсилює інші запахи. О, світ очей моїх! Знай, що амбра і мускус – це дві найважливіші речі у дивному світі парфумів.

(Жінка купує кілька флаконів, розраховуючись «золотими» монетами.)

На сцену виходить чотири учні

Учень 1. В середньовічній Європі парфуми не використовували. Після античних часів

вони з'являються тільки в епоху Відродження. Але вже при дворі Людовика XІV дами використовували їх у великій кількості, щоб заглушити неприємний запах, що йшов від тіла. У ті часи милися рідко.

Учень 2. Друга половина XIVст. є свідком народження рідких парфумів на основі

спирту та ефірних олій, які використовують під назвою «ароматичні води».

Цікавою є історія загальновідомого одеколону. Це ароматична вода із свіжим запахом. Вона складається із розмарину, бергамоту і лимона, настояних на виноградному спирті. Точні

пропорції складників цієї ароматизованої води тримались у таємниці. Секрет її виготовлення

належав монастиреві у Флоренції. У XVII ст. італієць Джованні Пауло Феліні вивідує

рецепт у настоятельки монастиря. Будучи аптекарем у Кельні, він поспішає приготувати та

продати свою знахідку, яку назвав – «Вода із Кельна».

Учень 3. Одним із найбільших шанувальників цієї ароматичної води був Наполеон.

Імператор навіть під час воєнних кампаній завжди мав біля себе пляшечку з «кельнською

водою». Для нього навіть виготовили флакон спеціальної форми у вигляді валика, який можна було носити за відворотом чобота. Наполеон витрачав до двох флаконів на день. Він не тільки кропився одеколоном, але й капав його на цукор, у воду для ванни, для полоскання, вважаючи, що одеколон корисний і стимулює роботу мозку

Учень 4. Улюбленими запахами Жозефіни, дружини Наполеона, були троянди та

мускус. Слід сказати, що на початку XIX ст. аромати, в яких домінували тваринні елементи−

мускус, амбра, цибетін, користувалися великим попитом. Про Жозефіну говорили: «Сходить з

розуму від мускусу». Наполеон же, навпаки, мускусу терпіти не міг. Коли шлюб Жозефіни та

Наполеона був розірваний, імператриця, щоб помститися чоловікові, надушила апартаменти у

палаці мускусом. Цей запах не вивітрювався, за свідченням мемуаристів, десятиліттями і від-

чувався ще до кінця століття.

Пісня «Це хімія – душ людських творіння»

на мотив пісні «Лаванда»

Істина в житті важлива, містика завжди мінлива,

Де нема альтернативи – хімія доведе.

Дива із часів античних – таємниці в них одвічні,

Алгоритми в тім логічні хімія віднайде.

Приспів:

Це хімія – душ людських творіння,

Що дає життя в природі всім речам.

Це хімія – рук людських уміння,

Все в житті дає ця наука нам.

В крапельці роси іскристій, у троянді, в зелен-листі,

В діаманті променистім хімія суть знайде.

В почуттях людських одвічних, і у вчинках романтичних

Теж реакції хімічні хімія віднайде.

Приспів:

Сценка «Пахучі трави в українських обрядах та звичаях»

(На сцену виходять три дівчинки у вишитих блузках.В руках у них букети пахучих трав і

квітів. Посередині стоїть дівчинка-українка у вінку.)

Дівчинка-українка. Різні в світіє країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

А у нас одна країна

Найрідніша нам усім.

То - прекраснаУкраїна,

Нашого народу дім.

Там шумлять гаї безкраї

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє

Там солодше пахнуть квіти…

Дівчинка 1. Трави і квіти використовувались із давніх-давен українцями насамперед

як обереги. Наприклад, вважалося, що полин і петрушка є оберегом від русалок на русалчин Великдень, тобто від Зеленого четверга до неділі. Маленькі дівчата вплітали полин у косу. Жінки носили його у пазусі під сорочкою. Полин клали на порогах і підвіконнях. Полиновий вінок після Зелених Свят підвішували над дверима, де він висів усю зиму. Його також використовували як ліки.

Дівчинка 2. М'ятою, любистком, татарським зіллям прикрашають хати на Трійцю. На покутті ставлять хрест із пахучих трав. Він охороняє від злих сил. А пахуча трава, освячена на Маковея, захищає від «вроків», «навіювання» тощо.

Дівчинка-українка. Для новонароджених дітей шили полотняні мішечки, наповнювали освяченим пахучим зіллям. Такий мішечок клали дитині біля подушечки, де вона спала. Вважалося, що це сприятиме її спокійному та міцному сну, а також захистить від «вроків».

Дівчинка 1. На зиму дівчата заготовляли пахучі квіти (сушили м'яту, любисток), якими прикрашали волосся взимку, мили в цих травах, щоб воно було пахучим. Адже в давнину найбільшим багатством і найкращою окрасою кожної дівчини була її довга розкішна

коса. У косу заплітали стрічки, квіти, голову прикрашали вінком.

Часто духмяне сушене чи свіже зілля використовувалося для ворожіння. Вважалося,

що певні рослини володіють чарівними властивостями. Для прикладу, дівчата намагалися таким способом причарувати коханого хлопця, або ж, навпаки, віднадити суперницю.

Про це вони співали на вечорницях довгими зимовими вечорами.

Пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки чарівниці.

Котрая дівчина чорні брови має,

То тая дівчина усі чари знає. (Двічі)

У неділю рано зіллячко копала,

А у понеділок пополоскала,

Прийшов вівторок – зіллячко зварила,

А в середу рано Гриця отруїла. (Двічі)

Як прийшов четвер−та вже Гриць помер,

Прийшла п'ятниця−поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:

«Ой нащо ж ти доню, Гриця отруїла?» (Двічі)

«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!

Нехай же не буде ні тій, ні мені,

Нехай достанеться Гриць сирій землі. (Двічі)

Оце ж тобі Грицю, я так ізробила,

Що через тебе мене мати била!

Оце ж тобі, Грицю, за теє зарплата−

Із чотирьох дощок дубовая хата!»

Сценка «Вчені про природу запаху»

(На сцені за круглим столом сидять вчені: біологи, фізики, хімік.)

Хімік. Сьогодні ми зібралися, щоб з'ясувати природу запаху. Як людина відчуває пахучі молекули? Послухаємо думку наших колег-біологів.

Біолог 1. Вчені виявили в носовій порожнині клітини, здатні відчувати різні запахи. Ці чутливі клітини вони назвали рецепторами. На поверхні клітин-рецепторів розташовані молекули, які мають спеціальні заглиблення, що відіграють роль «замкової щілини». Коли молекули якої-небудь речовини опиняються у носовій порожнині, деякі з них натрапляють на клітини-рецептори. Якщо форма молекули- «ключика», яка прилетіла, відповідатиме формі виїмки на рецепторі «замкової щілини», у мозок іде сигнал про присутність певного запаху.

Взагалі, якщо тільки одна молекула прийде в зіткнення з одним рецептором, то людина ніякого запаху не відчує: сигнал, що надійде до мозку, буде дуже слабкий. Щоб запах був відчутним, потрібно, щоб до рецепторів- «замочків» одночасно підійшло 350 – 360 молекул- «ключиків» пахучої речовини! Незважаючи на те, що в носовій порожнині людини міститься близько мільйона клітинок-рецепторів, нюх у людей досить слабкий.

Біолог 2. У тварин, наприклад, собак, мозок більш чутливий до сигналів з носа, тому для появи відчуття запаху їм потрібна значно менша кількість пахучих молекул. Недаремно кажуть, що у собак тонкий нюх.

Абсолютним рекордсменом з чутливості нюху є комахи. Вони відчувають запах, «упіймавши» всього 2 – 3 молекули речовини. Жоден із сучасних хімічних приладів не має такої високої чутливості.

У 1849 році американський вчений Р. Монкріфф виявив, що у носовій порожнині людини існує сім різних видів «замкових щілин». Це означає, що існує й сім основних запахів:

- камфорний (так пахне камфорний компрес);

- гострий (наприклад, запах оцту);

- м'ятний;

- квітковий;

- мускусний;

- ефірний (запах, який можна почути в стоматологічному кабінеті);

- гнилісний (запах тухлих яєць).

Якщо молекула-«ключик» підходить одночасно до декількох «замочків», то ми відчуваємо змішаний запах.

Хімік. А чому не всі молекули мають запах?

Біолог 1. Дуже маленькі молекули вільно влітають і вилітають із «замкової щілини» рецептора, тому запахи у речовин із невеликими молекулами переважно відсутні (це все одно, що відкривати замок голкою: голка входить в замкову щілину, а замок не відкриває). Тому не пахнуть гази, з яких складається повітря – кисень, азот і вуглекислий газ. Їх молекули дуже малі.

Біолог 2. Не мають запаху і дуже великі молекули. По-перше, вони настільки великі, що не поміщаються у «замкову щілину» рецептора. По-друге, у багатьох із них дуже сильні хімічні зв'язки одна з одною. Тому вони нелеткі. Наприклад, нема запаху у чистого паперу, не пахнуть пластмасові ручки, фарфорові тарілки.

Більша частина пахучих речовин містить близько 10 атомів Карбону. Такі речовини характеризуються середньою леткістю, і, водночас, із 10 атомів Карбону можна побудувати велику кількість найрізноманітніших структур.

Хімік. Як поширюються запахи у повітрі? Про це нам розкажуть колеги-фізики.

Фізик 1. Усім відомо, що запах має здатність поширюватися у просторі завдяки такому явищу, як дифузія молекул. Щоправда, рухливість різних пахучих речовин також буде

різною. Проведемо такий експеримент.

Експеримент «Запахи наввипередки»

Візьмемо будь-який одеколон і звичайний оцет. На одну тарілку капнемо кілька крапель одеколону, а на іншу – оцту. Тепер залишається почекати, який запах ми відчуємо швидше. Напевно, це буде запах одеколону. А ось різкий запах оцту ми відчуємо значно пізніше. Чому? Ароматичні молекули одеколону є більш леткими, тому в повітрі їх виявиться

більше. Хоча і ті, й ті молекули рухаються до нашого носа майже із однаковою швидкістю, за

один і той же час у носі виявляється більше молекул одеколону. Його запах ми і відчуваємо

першим.

Хімік. Чому одні запахи приємні, а інші – ні?

Фізик 2. Уявіть собі, що ви слухаєте музику. Якщо звук зменшено до крайньої межі,

його майже не чути. Якщо, навпаки, збільшити звук до максимуму, то найпрекрасніша мелодія

буде настільки оглушлива, що звучатиме нам неприємною.

Так само поводяться і наші органи нюху. Якщо на рецептори запаху в носі потрапить менше ніж 350 молекул, ми їх не відчуємо. А ось якщо молекул дуже багато, то найпрекрас-

ніший запах буде неприємним.

Наприклад, речовина, яку називають фенілетиловий спирт, у розбавленому вигляді використовується для надання парфумам запаху троянд. А коли фенілетиловий спирт нероз-бавлений, він має неприємний запах паленої гуми.

Хімік. Що ж залишилося розглянути, що таке пахучі речовини з точки зору хімії.

Ароматичні речовини містяться в рослинах у вигляді малесеньких краплин в особливих клітинах. Вони зустрічаються у квітах, листках, шкірках плодів, а інколи навіть у деревині. Їх

називають ефірними оліями.

Ефірні олії – це складні суміші духмяних органічних речовин найрізноманітніших типів. Серед них найчастіше зустрічаються складні ефіри (естери), альдегіди та спирти насиченого,

ненасиченого й ароматичних рядів. Дуже важливим компонентом ефірних олій є терпени та їх

похідні. Розглянемо формули деяких представників цього класу сполук. У цьому мені допоможуть мої лаборанти.

Лаборант 1. (Тримають в руках плакати з формулами терпенів та їх похідних.)

Терпінен – циклічний вуглеводень. Він зустрічається в незначних кількостях в багатьох

ефірних оліях.

Лаборант 2. Лимонен – важливий компонент олії лимонної шкірки.

Лаборант 3. Пінен - головна складова живичного скипидару. Скипидар отримують перегонкою смоли з парою, яку виділяють різні види хвойних дерев. Він служить вихідною сировиною для отримання синтетичних духмяних речовин.

Лаборант 1. Ефірні олії переважно дуже важко розчиняються у воді, але легко розчиняються у спирті. Тому спирт у великих кількостях використовується у парфумерній промисловості як розчинник. Отримати ефірні олії можна різними способами.

Перший спосіб – екстрагуючи їх із частин рослин спиртом або іншими розчинниками.

Лаборант 2. Другий спосіб. Найцінніші ароматичні речовини з квітів одержують, роз-

міщуючи в закритій камері на дротяній сітці шари твердого жиру та частин рослин. Через дея-

кий час квіти замінюють новими, щоб жир наситився ефірною олією. Потім цей концентрат поставляють на парфумерні фабрики, де ефірні олії виділяють із жиру спиртом. Таким спосо-бом отримують ефірні олії із жасмину і туберози. У Франції такий спосіб називають «анфле-

ранж».

Лаборант 3. Третій спосіб – перегонка з водяною парою. Ефірні олії дуже леткі при

підвищених температурах, і їх кипіння супроводжується розкладом. Якщо ж через суміш, що

що містить рослини чи їх частини, пропустити водяну пару, то олія виділяється разом із нею

і збирається в дистиляті у вигляді крапельок, які плавають на поверхні води.

Лаборант 1. Ефірні олії – прозорі, безбарвні або ледь забарвлені у жовтуватий, черво-ний чи зелений колір. Мають яскраво виражений запах, їдкі на смак, леткі, не залишають масних плям. Ефірні олії легко змінюються під впливом світла, повітря, температури, волого-

сті, тому їх зберігають у невеликих флаконах із темного скла, заповнених ущент, у прохолод-

ному темному приміщенні при температурі не вище 15ºС. Гарантійний термін зберігання – три

роки.

Лаборант 2. Кількість різних органічних і неорганічних речовин, які входять до складу ефірних олій, коливається в межах від 150 до 500. Наприклад, у складі м’ятної ефірної

олії біля 150 хімічних речовин, геранієвої – 200, трояндової – близько 200, лавандової – близько

300, в ефірних оліях бергамота, лимона, мандарина, апельсина – близько 500 компонентів у кожному.

Лаборант 3. Найбільший прорив у парфумерії відбувся у 1868 році, коли англійський

хімік Уільям Перкін створив перший синтетичний запах – кумарин, що має запах свіжоскоше-

ного сіна. Далі були синтезовані мускус (1888), ваніль (1890), фіалка (1893) і камфора (1896)

Синтетичні аромати остаточно надали парфумерії статус особливого ремесла – наполовину науки, наполовину мистецтва. За допомогою хімії стало можливим одержання чу-дових ароматичних речовин у великих кількостях і значно дешевше.

Пісня «Хімічні знаки»

на мотив пісні «Три белых коня»

Хімічні знаки в нас живуть у класі,

А ми на них все косимо.

Кажуть їх запам'ятати просто, (Двічі)

А ми вчимо, вчимо, вчимо їх і вчимо.

Приспів:

І живуть поміж нас і сміються із нас

Алюміній, залізо і цинк,

Альдегіди, естери, ефіри й білки –

Вся наука складається з них.

А водень, кисень – це царі науки,

Без них ми дня не проживем.

Коли будемо летіти в космос, (Двічі)

То їх з собою заберем, їх заберем.

Приспів:

І полинемо ми, і полинемо ми

На Місяць, а може на Марс.

І, мабуть, тоді, і, мабуть, тоді

Весь Всесвіт узнає про нас.

Ведуча 1. Багато відомих духмяних речовин належать до складу складних ефірів (ете-

рів). Вони дуже широко поширені у природі та мають найрізноманітніші відтінки запахів: від

запаху тропічних орхідей до характерного аромату добре відомих нам фруктів. У промисловос-ті концентрати ароматичних речовин називають есенціями. Давайте ознайомимося з найпоши-

ренішими із них.

(На сцену виходять дві учениці, які по черзі демонструють карточки із назвами і фор-

мулами речовин і прикріплюють їх до відповідних фруктів, овочів.)

Учениця 1. НСООС2Н5 – етилметаноат (ромова есенція).

Учениця 2. НСООС5Н11 – амілметаноат (вишнева есенція).

Учениця 1. НСООСН2СН2СН(СН3)2 – ізоамілметаноат (сливова есенція).

Учениця 2. СН3СООСН2СН2СН(СН3)2 – ізоамілетаноат (грушева есенція).

Учениця 1. СН3СН2СН(СН3)СООСН2СН2СН(СН3)2 – ізоаміл-2-метилбутаноат (яблуч-

на есенція).

Учениця 2. СН3СН2СН2СООС2Н5 – етилбутаноат (абрикосова есенція).

Учениця 1. СН3СООСН2С6Н5 – бензилетаноат (жасминова есенція).

Учениця 2. СН3СН2СН2СООС2Н5 – етилбутаноат (ананасова есенція).

Учениця 1. СН3СООС5Н11 – амілетаноат (бананова есенція).

Читець 9. Шалені темпи. Час не наша власність.

Фантастика – не мріяв і Жюль Верн.

Кипить у нас в артеріях сучасність.

Нас із металу виклепав модерн.

Душа належить людству і епохам.

Чому ж її так раптом потрясли

Осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,

І руки матері, що яблука внесли?!

Читець 10. Мене спинила біла піна гречки,

Легка і запашна, неначе збита

Крильми веселих бджіл. А недалечко

Долина вся духмяністю залита.

Ведучий 1. Здавна було відомо, що запахи здатні діяти на підсвідомість людини, виклика-

ючи цілу гаму почуттів і станів. Пахощами лікували ще в стародавній Атлантиді, вони вказані в

рецептах древніх цілителів. За допомогою запахів можна керувати настроєм і працездатністю.

Так, наприклад, у давнину перед прийомом гостей столи протирали м'ятою, що створювало під-

несений, веселий настрій у всіх присутніх. А от у період Середньовіччя студенти під час підго-

товки до екзаменів носили вінки з петрушки і м'яти, щоб активізувати пам'ять при вивченні ма-

теріалу.

Ведуча 2. У 1885 році фізіолог П. Устаманов довів, що приємні запахи, наприклад, троян-

дової олії, викликають підвищення температури тіла, зменшення кров'яного тиску, а неприємні,

наприклад, оцтової кислоти, діють навпаки: знижують температуру, підвищують кров'яний тиск та прискорюють пульс. За допомогою олій можна не лише врівноважити емоції, але й зняти стрес, гармонізувати процеси збудження та гальмування в центральній нервовій системі,-

адже саме вона регулює роботу всіх внутрішніх органів і систем.

Ведучий 2. Сучасна наука, яка займається лікуванням за допомогою ефірних масел, нази-

вається ароматерапія, або олієтерапія. Її засновником вважається французький хімік Рене-Моріс Гаттефос, який присвятив своє життя дослідженням у галузі лікування ефірними оліями після того, як сильно обпік долоню, працюючи в лабораторії парфумерної фабрики. Перше, що

йому потрапило під руку – це ефірна олія лаванди. Кажуть, що він з подивом спостерігав за

своїм містичним одужанням без рубців та шрамів.

Ведуча 1. А зараз запрошуємо вас на сеанс аромотерапії, який з вами проведуть наші аро-

терапевти.

Сценка «Сеанс ароматерапії»

(На сцену виходять два учні в білих халатах, запалюють аромалампи, звучить спокійна музика.)

Ароматерапевт 1. Використання аромалампи – це швидкий і зручний спосіб надати при-

міщенню приємного запаху. Вони м'яко прогрівають ефірні олії, які, починаючи випаровувати-

ся, ароматичні речовини. Одночасно аромалампи прогрівають і оточуюче повітря.

Ароматерапевт 2. З косметичною метою ефірні олії можна додавати в крем (всього кіль-

ка крапель), у маски, воду для ополіскування обличчя чи волосся, чи у ванну (5-6 крапель на ложку солі, розчинити у ванні з теплою водою). Використовують їх для масажу, при інгаляціях,

а ще вживають внутрішньо – капають 1-2 краплі в чай, на цукор). Пам'ятайте, що нерозведені олії вживати всередину категорично не можна!

Ароматерапевт 1. Якщо ви відчуваєте почуття страху, капніть в аромалампу чи на носовичок 2-3 краплі однієї з кількох ефірних олій: лаванди, меліси, герані, пачулі, сандалу.

Наповніть спальню духмяним ароматом цих олій – і ви можете забути про нічні жахи. Стан

Тривоги можна зняти заспокійливими або збадьорюючими оліями: бергамотовою, геранієвою

чи лавандовою. Ці олії можна використовувати кожну окремо або у поєднанні.

Ароматерапевт 2. Запах троянди і жасмину стимулює ЦНС, поліпшує сон. У народі з цією метою використовували подушки із шишками хмелю. Бергамотова олія та камфора загос-

трюють чутливість очей до зеленого кольору і знижують сприйняття червоного. Аромат бензе-

ну і гераніолу значно поліпшує слух. Букетик фіалок на роялі завадить співакові взяти високу

ноту.

Психолог школи. Вдихання повітря насиченого фітонцидами, знімає стреси, яким під-

дається наш організм. Встановлено, що аромати підвищують працездатність, знижують втом-

люваність, кволість, поліпшують самопочуття.

Дослідження показують, що людина розрізняє кілька тисяч запахів. Трапляються люди,

які мають феноменальні здібності до розрізнення запахів. Вони відчувають сторонній запах на-

віть у добре вимитій пляшці, перебуваючи в транспорті (із зав'язаними очима), визначають за специфічним запахом, якою вулицею їдуть.

У школах м. Києва проводився експеримент зі сприймання ароматичних речовин дітьми.

Мета експерименту− з'ясувати, чи можна застосовувати систему ароматів під час шкільного навчання для підвищення ефективності уваги, сприймання, розумової діяльності дітей.

Цікаво, що діти після проведення практикуму зовсім по-іншому сприймали простір: підкреслювали, що у приміщенні стало приємніше, світліше, затишніше, навіть бруд начебто зник. Багато дітей відзначали суттєве поліпшення свого психофізіологічного стану, появу позитивних емоцій, підвищення загального тонусу організму. Після такого практикуму-експерименту діти із задоволенням сприймали навчальний матеріал, їхня втома зникала, вони ніби не помічали звичайного і буденного,− все набувало теплого кольору, наповнюючись світлом.

Пісня «Хімія мила, нерозгадана сила»

на мотив пісні «Червона рута»

Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари,

Я без тебе всі дні у полоні печалі.

Який крем мені взять, щоб лишитись красивою,

І шампунь, щоби мать всім волосся на диво?

Приспів:

Хімія мила, нерозгадана сила,

Ти у мене єдина, тільки ти повір.

Подаруй мені вроду, порошки, мило, соду

Та очищену воду з синіх гір.

Бачу я тебе скрізь у вітринах яскравих:

Чи то одяг, чи дріт, чи то мило, чи фарби.

Хіміком стати я дуже маю надію,

Бо давно уже ти увійшла в мою мрію.

Приспів:

Хімія моя, ти така кольорова,

Цікавіша наука, тільки ти повір.

Атоми, молі і чудес є доволі,

І чудес є доволі – тільки дій!

Ведучий 1. Слово «парфумерія» походить від французького слова «парфум», що означає «приємний запах». Різноманітні парфуми – це витвір мистецтва і дуже складна наука.

Ведуча 1. Сучасні парфуми – продукт змішування безлічі композицій, кожна з яких містить багато духмяних речовин як природного, так і синтетичного походження. Лише при змішуванні кількох схожих композицій отримують справжні парфуми. Для створення таких витворів парфумерного мистецтва потрібен не тільки багаторічний досвід, але й здатність до творчості, талант митця.

Ведучий 2. У Франції існує Музей Парфумів, де будь-хто може створити власний непов-

торний аромат, змішавши есенції, які йому сподобались. Отримані парфуми він може забрати

з собою.

Ведуча 2. Спеціалісти розрізняють три стадії запаху парфумів. Початковий аромат відчу-

вається під час відкривання флакону і зберігається протягом 3-5 хвилин після нанесення парфу-

мів на тканину. Основний аромат триває переважно 20-25 хвилин. За цей час випаровуються

саме ті компоненти, котрими оперувався автор композиції. Кінцевий аромат триває від 10 до 15

годин.

Ведучий 1. Важливе місце у парфумерній промисловості посідають одеколони. Ним до XIX ст. користувалися як дами, так і кавалери−розділення парфумів на чоловічі й жіночі ще не було. В 30-х роках XIX ст. в Англії, а потім в інших країнах, чоловіки перестають користуватися тваринними і квітковими ароматами. Для них залишаються «лісові» запахи− сосна, кедр, дубовий мох, що символізують полювання, потім до них додається запах шкіри. Інші чоловічі запахи− аромат благородних сигар і тютюну, запах чистого тіла та віскі.

Ведуча 1. Найбільш відомі парфуми XX ст.− «Шанель №5». Головною технологічною новинкою, використаною Шанель, були альдегіди− синтетичні речовини, отримані в результаті відновлення жирних кислот. Працювати з ними було дуже важко і незвично: вони мали неприємний запах і, до того ж, їх було важко закріпити. Використати ці новинки міг лише досвідчений парфумер. Ним виявився емігрант із Росії Ернст Бо.

Ведучий 2. Існує легенда, що, експериментуючи із нестійкими альдегідами, Ернст Бо представив Коко Шанель декілька проб і вона вибрала одну, вважаючи п'ятий номер для себе найбільш приємним.

Ведуча 2. А зараз послухаємо поради косметологів, як правильно вибрати парфуми та користуватися ними.

Косметолог 1. У кожної жінки повинні бути свої парфуми. Кожна жінка повинна вміти дібрати свій аромат, відповідно до віку, кольору волосся, очей, темпераменту. Андре Френс говорив: «Як і кохання, парфуми повинні полонити жінку з першого погляду».

Косметолог 2. Як і в музиці, у парфумерії існує термін «нота запаху». Розкриваються ноти запаху в такому порядку: спочатку верхня, потім − нота серця, і нарешті− нота шлейфу.

Аромат ефірних олій з часом змінюється, створюючи неповторне звучання і відтінки.

Косметолог 1. До вашої уваги декілька порад користування парфумами:

− Змочувати одяг лише в тих місцях, куди не потрапляє сонячне проміння, інакше можуть з'явитися важкорозчинні плями.

− Користуватися ними треба помірно. Тим, хто любить сильні, «прямі» парфуми, не потрібно використовувати їх щоденно і у великих кількостях.

Косметолог 2.

− Якщо вам здається, що парфуми стали слабкими, змініть марку й аромат.

− Для оцінки якості парфумів не слід їх нюхати безпосередньо у флаконі. Треба на шматок фільтрувального паперу капнути крапельку, дати плямі висохнути і тільки потім нюхати.

Дата добавления: 2015-12-08