Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Як і чинне законодавство, розд. III ПК містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток. Це, зокрема, витрати, не пов'язані з господарською діяльністю (прийоми, презентації, свята, розваги), платежі за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, погашення отриманих позик, кредитів, дивіденди, штрафи, неустойки чи пені.

Крім того, у ст. 138, 139, 140 ПК установлено обмеження щодо врахування певних витрат при визначенні об'єкта оподаткування. Зупинимось на деяких із них.

Так, ПК передбачається, на відміну від чинного законодавства, не визнавати в податковому обліку витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, яка сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Окремо слід звернути увагу на встановлені Кодексом обмеження щодо врахування роялті. Так, до складу витрат не включається нарахування роялті у звітному періоді на користь:

юридичної особи, яка звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок за іншою ставкою;

особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб;

нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, нара-хувань, Що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону від 21.12.93 р. № 3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

особа, на користь якої нараховується роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус;

особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

роялті виплачується щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких уперше ви-никли в резидента України. У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного КМУ, для отримання відповідного висновку;

особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню стосовно роялті в державі, резидентом якої вона є.

На відміну від чинного законодавства, ПК також установлено, що в податковому обліку не врахо-вуються витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів) у обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

При цьому: до-складу витрат не включаються в повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються вiдповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.

Також у податковому обліку не враховуватимуться витрати, понесені (нараховані) у зв'язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів) у обсязі, що перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом. При цьому витрати, нараховані у зв'язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат узагалі, якщо виконується будь-яка з таких умов:

особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус;

особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Новим у ПК є положення про те, що в разі визнання правочину недійсним із будь-яких підстав проводиться відповідний перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних фондів), що раніше: були відображені за таким правочином.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку в разі реалізації такої продукції. При цьому передбачено, що норми втрат/витрат установлюються КМУ, а в разі невстановлення таких норм платник податку має право самостійно визначити їх і затвердити своїм наказом за умови обґрунтування їх розміру. Самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Також до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розміру, визначеного КМУ або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Дата добавления: 2015-12-08