Прибуток, як мета і основний показник діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Прибуток називають об’єктивною економічною категорією товарно - грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ.

Кожний підприємець, пристосовуючись до цін праці та капіталу (величинам зарплати і відсотка), прагне організувати виробництво з мінімумом витрат. У відповідності з висунутою теорією граничної корисності, оптимум досягається при такому поєднанні факторів виробництва, при якому вартість граничного продукту кожного фактору дорівнює його ціні. Підприємець, який досягає оптимізації, отримує у вигляді прибутку додаткову винагороду.

В сучасній економічній теорії Заходу висувається ще одне джерело прибутку – доход, що породжується монополією. Отже, самостійна теорія прибутку щодо його джерел і розуміння його суті вказує на три види доходів:

Прибуток може розглядатися як:

- винагорода за ризик та невизначеність;

- друге, винагорода за новаторство;

- трете, результат наявних монополістичних елементів в ринковій структурі.

Зв’язок прибутку з основними функціями приватно-підприємницької діяльності в ринковій економіці означає і визнання його як ведучого мотиву цієї діяльності. Сучасна західна економічна теорія визначає, що: “ Прибуток - це генератор капіталістичної економіки. Як такий, прибуток впливає на рівень використання ресурсів і на їх розподіл серед альтернативних користувачів”.

Кожний суб’єкт підприємницької діяльності, як юридична особа, веде її на основі отримання прибутку. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно співставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто з собівартістю продукції, а також з усіма податками та платежами до бюджету. Якщо виручка перевищує суму собівартості і податків, то підприємство отримує прибуток; якщо дорівнює, то підприємство находиться на рівні точки беззбитковості; і коли витрати перевищують виручку, то, зрозуміло, підприємство терпить збиток, тобто від’ємний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, яке невиключно банкрутства. Тому підприємство повинно мати чітку структуру витрат по всіх видах діяльності і суворо регулювати їх, постійно співставляючи з джерелами утворення прибутку.

Джерела утворення прибутку тісно зв’язані з основними видами прибутку: одним з джерел прибутку е реалізація продукції, робіт і послуг. В цьому випадку прибуток залежить від цін, обсягу виробництва, якості, визнання продукції, рівня витрат; по – друге, джерелом прибутку е реалізація основних фондів та іншого майна підприємств; по – трете, джерелом е результат від позареалізаційних операцій, який визначається як різниця між позареалізаційними доходами і позареалізаційними витратами.

В сучасній економічній теорії роль прибутку визначається певною сукупністю характеристик, кожну з яких можна назвати роллю прибутку в економіці. Базуючись на ньому, Бланк І.А., а також інші економісти розглядають наступні ролі прибутку. Прибуток підприємства е головною ціллю і рушійною силою підприємницької діяльності.. Основним спонукаючим мотивом здійснення будь-якого бізнесу, його головною кінцевою ціллю е зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання е розмір поточного та вкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого е отриманий прибуток. Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку е досить зрозумілим мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання - чи е отримання високого прибутку таким самим спонукаючим мотивом діяльності найманих менеджерів підприємства та іншого його персоналу. Для менеджерів, які не е власниками підприємства, яким вони керують, прибуток е основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства збільшує "ринкову ціну” цих менеджерів, що відображається на рівні їх особистої зарплати. Та навпаки – систематичне зниження рівня прибутку підприємства, яким вони керують, призводить до протилежних результатів в їх особистій кар’єрі, рівні отримуваних доходів, можливостях наступного працевлаштування.

Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує міру уміння, підготовленості, досвіду, ініціативності менеджерів здійснювати господарську діяльність. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств характеризує ринкові та інші зовнішні фактори, що визначають ефективність виробничої діяльності і е основним регулятором “переливу капіталу” в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал рухається, як правило, в ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб. А окремо на підприємстві обов’язково прораховуються всі показники, які пов’язані з прибутком і сам прибуток для аналізу ефективності діяльності.

Прибуток е основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить сильна роль. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства, тим менша його потреба в залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел і при інших рівних умовах - тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому прибуток е постійно відтворювальним джерелом та його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.

Прибуток е головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, тобто його спрямування на приріст активів фірми. Чим вище сума та рівень капіталізації отриманого прибутку, тим в більшому ступені зростає вартість його часних активів, тобто активів сформованих за рахунок власного капіталу, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, що визначається при його продажі, злитті, поглинанні та в інших випадках.

Прибуток е основним захисним механізмом, що обороняє підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства (при використанні невиправдано високої частки позичкового капіталу; при недостатньо ефективному управлінні ліквідністю активів, тощо) але при інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить з кризового становища при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу використовуваних позичкових засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні резервні фінансові фонди.

Прибуток підприємства е найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку відображається понад усе в тому, що кошти, що перераховуються в бюджети різних рівней в процесі його оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують “виживання” окремих соціально незахищених або недостатньо захищених членів суспільства. Крім цього, ця роль проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу. Нарешті, певна соціальна роль прибутку виявляється в тому, що він е джерелом зовнішньої благодійної діяльності підприємства, що спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє поповнювати доходну частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – “багатство держави характеризується рівнем багатства громадян” – також пов’язана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу.

Дата добавления: 2015-12-08