|
Читайте также: |
Результатом ранньої діяльності мозку є розвиток серця. Воно є чимось більшим, ніж тільки насосом. Ніхто, думаючи про помпу, не хотів би уявляти собі помпувальний пристрій, що побудований так, як і серце. Тому характер будови серця дорослої людини неможливо зрозуміти тільки з технічно-функцінальної точки зору. Через те часто намагалися пояснити характер будови серця з позиції порівняльної анатомії. Для цього класифікували серця різних видів за подібністю. Певно, що людське серце схоже з іншими серцями, однак ця схожість не полягає на безпосередньому зв’язку між цими органами. Бо серце [людини] не утворюється із серця якоїсь тварини, а кожного разу в процесі онтогенезу із заплідненої яйцеклітини. Констатуючи схожість, ми ані не охоплюємо проблему, ні не розв’язуємо її. Питання, отже, стоїть так: за якими законами розвивається серце під час онтогенезу?
Мал 5: ембріон людини величиною 1,8 мм наприкінці третього тижня розвитку (“ембріон Людвіга”). Ліворуч: вигляд ззаду; праворуч: вигляд спереду (жовтковий мішок вирізано). 1 – верхній край пупкового кільця, грудна ділянка ембріона / 2 – відділ голови із задатком головного та спинного мозку / 3 – шийний відділ / 4 – тулуб / 5 – алантоїдне стебельце.
Диференціювання людського серця відбувається в ембріоні, розміри котрого ще не сягають 2 мм, на початку 4-го тижня у верхньому краю пупкового кільця на задній стінці порожнини тіла як порожниста складка (мал. 5b). Туди надходять продукти обміну речовин, які із алантоїдного стебельця (як джерела живлення) по тканинних щілинах підходять до мозку. Ці канали в міру росту ембріона у довжину розташовуються уздовж і містяться звичайно там, де є придатний простір і просторово-часова (фізична) безпосередня схильність для їх утворення. Таке визначення знову ж таки відповідає Принципові збереження. Під час диференціювання організм намагається зберегти поля обміну речовин, котрі раз у раз дещо виходять із рівноваги. Результат таких намагань – це, відповідно, кожен наступний етап диференціювання. Таким чином, явище першого утворення судин не є незбагненним.Бо мозок, котрий росте, на цій стадії є основним споживачем поживних речовин у цілому ембріоні. Через споживання поживних речовин між мозком і алантоїдним стебельцем виникає перепад обміну речовин. Тому на раніших стадіях розвитку необхідним живленням постачається передусім мозок. Перепад обміну речовин між мозком і серцем, яке виникає на місці злиття правого і лівого потоку живлення по верхньому краю пупка, – це важлива передумова для спрямування потоків живлення.
Серце б’ється вже в ембріона величиною приблизно 2 мм, віком 3 тижні. Дослідження показали, що із збільшенням об’єму мозку пов’язане збільшення об’єму крові в ембріоні, що росте. Підвищується кров’яний тиск. Коли підвищується тиск, розтягується серцева стінка. В області розтягнення серцева мускулатура розвивається відповідно до заданих межових умов. Утворення судинної системи та розвиток серця – це біодинамічно послідовні диференціювання. Серце розвивається в гемодинамічному центрі ембріона.
Серце виникає, як було показано, на службі мозку. Між ними існує тісний функціональний взаємозв’язок росту. На службі раннього розвитку серця (як наслідок розвитку мозку) ще перед кінцем першого місяця розвитку виникає печінка – як кров’яний фільтр серця. Ми можемо назвати її центром нутрощів. Мозок, серце і печінка – центри різного ступеня. Тут проявляється певна єрархія: найвищий рівень займає мозок, за ним іде серце, а за тим – печінка. Рівноцінності органів тут нема. Дотримання єрархії (вищість і підпорядкування) дозволяє – якщо розглядати розвиток людини як даний від природи зразок для життя після народження – говорити про цю єрархію як про принцип розвитку, тобто згідний із природними законами принцип.
Значення церебралізації полягає, серед іншого, в тому, що у функціональному розвитку людської діяльності поступово стають можливими свідоме цілепокладання та свідомі вчинки. Вже сам розвиток мозку – це процес інтеграції. За допомогою периферійних нервів мозок ще у фазі ембріонального розвитку, тобто на другому місяці розвитку, пов’язаний із шкірою та всіма внутрішніми органами. Таким чином він отримує інформацію про всі тенденції розвитку та процеси диференціювання. Виникнення інтеграційних процесів, тобто так званих підрахунків та перетворень тих процесів, що відбуваються в субцеребральних задатках органів, – це функції мозку, які починаються задовго до народження.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав