Синтетичний облік енергетичних витрат

№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків
Дт	Кт
1.	Отримано енергію від сторонніх організацій	23, 24, 39
2.	Отримано енергію від допоміжних виробництв	23, 24, 39

Сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру займають майже 70% всіх витрат на виробництво промислової продукції. Цим визначається необхідність особливо точного обліку і сурового контролю за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, адже економія матеріальних витрат набагато знижує собівартість продукції.

Попередній контроль витрачання матеріалів здійснюється шляхом розробки прогресивних, технічно обґрунтованих норм витрат, встановлення ліміту матеріалів у виробництво, застосування ЛЗК для документування відпуску матеріалів в межах норм, вимог або інших документів при заміні матеріалів, відпуску в межах їх понад норм.

Для контролю використаних матеріалів використовуються слідуючи методи контролю:

Ø метод документального оформлення;

Ø метод обліку розкрою по партіям;

Ø інвентарний метод.

Метод документального оформлення застосовується для виявлення відхилень внаслідок зміни матеріалів при відсутності передбачених технологією ґатунків, профілів, а також відпуску матеріалів понад ліміту при їх перевитрачанні, браку продукції тощо. Суть даного методу полягає в тому, що відпуск матеріалів понад норм, або на їх заміну оформлюються окремі документи (вимоги, акти заміни та ін.), які сигналізують про наявність відхилення.

Метод обліку розкрою по партіях дозволяє контролювати витрачання на робочих місцях найбільш дефіцитних і дорогих матеріалів – металу, шкірі, текстилю, деревини. Суть його полягає в тому, що по кожній партії матеріалу, що надійшла на робоче місце для виготовлення деталей, визначається результат розкрою – економія чи перевитрати. В первинних документах (розкрійних листах, картках тощо) проставляються характеристика та кількість матеріалу, переданого до розкрою на робоче місце, кількість невикористаного (повернутого) матеріалу, фактичні витрати, а також найменування та кількість виготовлених з даної партії матеріалів деталей, норма витратна одиницю, витрати за нормами на всі деталі та відхилення від норм.

Фактичні витрати матеріалу розраховуються як різниця між отриманою та повернутою його кількістю, а витрати по нормах – це добуток числа виготовлених виробів на норму витрачання матеріалу. Відхилення від норм визначається порівнянням фактичних витрат з нормативними. Цінність даного методу полягає в тому, що він дозволяє виявляти відхилення від норм витрат по кожній партії використаного матеріалу, по кожному робочому місцю. Це дозволяє оперативно усувати недоліки та закріплювати досягнення у використанні матеріалів.

Методом наступних розрахунків із застосуванням інвентаризації (інвентарним методом) користуються для виявлення відхилень від норм витрат за тими видами матеріалів та в тих галузях, в яких неможливі чи недоцільні перші два методи (виробництво будівельних матеріалів, електроенергетика, хімічна промисловість тощо). Сутність його полягає в наступному: для визначення фактичних витрат періодично (в кінці зміни, доби, робочого тижня, місяця – в залежності від особливостей матеріалу та умов виробництва) безпосередньо на робочих місцях інвентаризуються невикористані матеріали, і відповідно відхилення не по кожній партії матеріалів, а по окремих виконавцях, бригадах, ділянках або по цеху в цілому за зміну, добу, тиждень, місяць. Фактичні витрати матеріалів визначаються як сума залишку на початок звітного періоду та надходження матеріалів за мінусом суми повернення і залишку на кінець звітного періоду.

Із суми матеріальних витрат вираховується вартість зворотніх відходів.

Під відходами розуміють залишки сировини, матеріалів,, які виникли в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково первинні споживчі властивості та в зв’язку з цим використовуються з підвищеними витратами, чи зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Відходи поділяються на:

Ø зворотні;

Ø беззворотні.

Беззворотні відходи не мають вартісного виміру і відображаються у натуральному виразі (м^3, кг); в бухгалтерському обліку не відображаються.

Зворотні відходи мають вартісну оцінку і відповідно до П(С)БО 9 оцінюються за чистою вартістю реалізації або первісною вартістю вихідної сировини. Обраний метод зазначається в обліковій політиці підприємства.

На суму отриманих зворотніх відходів складається запис:

Д 209 К 23

Облік прямих витрат на оплату праці

В калькуляції витрати на оплату праці представлені слідуючи ми калькуляційними статтями:

Ø основна заробітна плата виробничих робочих.

Ø додаткова заробітна плата виробничих робочих.

Ø відрахування на соціальні заходи.

Основна заробітна плата. – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлених норм за трудові успіхи і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії,пов’язані з виконанням виробничих завдань.

Всі первинні документи по нарахуванню заробітної плати (рапорти,наряди,табеля) обробляються в бухгалтерії по структурним підрозділам і по підприємству в цілому.Вся інформація групується по напрямкам витрат в розробленій таблиці №1.

Основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників,незалежно від форм і систем оплати праці,як правило відносять безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції. При цьому складаються бухгалтерські записи:

Таблиця 8

Дата добавления: 2015-12-08