Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Викладач Духовних Семінарій

Читайте также:
  1. Викладач. Дякую!
  2. Викладач: Солнцева С.О. ______________
  3. Рейтингова оцінка діяльності викладачів коледжу інституту

1897 рік виявився для Івана Васильовича переломним - в березні він подав ректору прохання про постриг17). Останній, в свою чергу, адресував з наступною характеристикою прохання Московському митрополиту: «Кандидат Успенский отличался скромностью, смирением и прилежанием». Ректор також відзначив його любов до церковних служб та Священного Писання. За його словами, Успенський «в текущем учебном году ежедневно посещал богослужение и прилежно занимался изучением Священного Писания»; це все давало надію, що прохач буде «добрым монахом»18).

Московський митрополит задовольнив прохання Івана Васильовича і 13 серпня 1897 року в Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої Лаври над ним був звершений постриг «с наречением ему имени Фаддей» (на честь святого Апостола Фадея) 19). Через дев’ять днів, 24 серпня 1897 року в Свято-Троїцькому соборі Лаври Преосвященним Агафангелом (Преображенським), єпископом Тобольським і Сибірським він був рукоположений в ієродиякона 20). А 21 вересня того ж року Преосвященним Нестором (Метанієвим), єпископом Можайським над ним була звершена хіротонія в ієромонаха 21).

В скорому часі ієромонах Фадей (Успенський) був призначений викладачем психології, філософії та дидактики в Смоленську Духовну Семінарію. Пробувши в Смоленську всього рік, він був переведений на посаду інспектора до Мінської Духовної Семінарії, де окрім цього викладав в п’ятому класі Священне Писання22). Здійснилась його найзаповітніша мрія - бути монахом і вчителем. Ієромонах Фадей розумів, що священний сан та посада потребують від нього ще більшого вдосконалення. Тому він усугубляє свої подвиги. Однак, на жаль, не знаходить взаєморозуміння серед викладачів семінарії. Навпаки, замість подяки за свої ревносні труди, ієромонах Фадей був переведений на посаду викладача основного, догматичного та морального богослов’я в далеку Уфимську Духовну Семінарію.

 

В Уфі отець Фадей зміг в повній мірі розкрити свій талант вчителя та пастиря. Адже єпископом в єпархії був його наставник по Академії Антоній (Храповицький) - ревносний покровитель церковного просвітництва. На чолі семінарії стояв відомий вчений, пастир-подвижник архімандрит Андронік (Никольський). За ініціативою владики Антонія, з 1901 року в літній період в Уфі починають діяти єпархіальні педагогічні та хорові курси для вчителів церковно-приходських шкіл. Ієромонах Фадей призначається на курси викладачем загальної дидактики, Закону Божого та церковно-слов’янської мови. Плодом викладання на курсах стали його «Записки по дидактиці» - праця, яка й в наші дні не втратила своєї актуальності. Завдяки вчительському таланту та особистому прикладу, отець Фадей в своїх лекціях розкривав перед слухачами істинне призвання земського вчителя. Він запалював в їхніх серцях любов до такого служіння, неодноразово наголошуючи, що всяке вчительство повинно будуватись на жертовній відданості. Адже мета будь-якого педагога - це не виклад якихось знань, а виховання в учневі духовності, глибокої віри та моральних цінностей.

Отець Фадей в багатьох слухачах курсів залишив про себе добру пам’ять. Підсумок його діяльності можна охарактеризувати словами, котрі були виголошені йому в знак подяки при закритті курсів: «Примите нашу посильную благодарность за то светлое нравственное влияние, которое вы оказывали на всех нас во время пребывания нашего на курсах через ваши полные христианской любви и правды поучения в храме, через ваши чтения по общей дидактике, осветившие нам много в нашей учительской деятельности и научившие нас любить Христа и Его святую Церковь, через ваши образцовые уроки по славянскому языку, показавшие нам, как нужно вести преподавание последнего, чтобы оно оказывало действительно благотворное влияние на детскую душу, а не ограничивалось лишь механическою стороною дела, как это ведется в некоторых школах; наконец, через ваше сердечное, простое обращение с нами, позволявшее нам откровенно беседовать с вами и пользоваться вашими добрыми советами. Спасибо вам и за драгоценный подарок - общую дидактику, составленную вами для учителей церковно-приходских школ, которой мы и будем руководствоваться в нашей педагогической деятельности»23).

15 березня 1902 року ієромонах Фадей був возведений в сан архімандрита та призначений інспектором семінарії. Однак в скорому часі він мусив покинути Уфу, оскільки прийшов указ про призначення його ректором в Олонецьку Духовну Семінарію.

Незважаючи на високу посаду, отець ректор ставився до вихованців з простотою та повагою. В кожному з них він бачив майбутнього пастиря Церкви Христової, проповідника Євангельської істини. Відносини отця Фадея з учнями були огорнуті любов’ю до кожного з них. Ніколи від ректора не було чути гострого та образливого слова. Двері його будинку завжди були відкриті для всіх, хто потребував поради та допомоги.

Окрім ректорства, архімандрит Фадей брав активну участь в житті єпархії. Він був постійним учасником зібрань, що кожну неділю проходили в Петрозаводському Братському Назарієвському домі. На зібраннях читалися лекції відомими та вченими людьми єпархії. Отець Фадей сам пропонував теми бесід, неодноразово читав лекції на церковну тематику. Сучасники згадують, що тоді зал не вміщав всіх бажаючих.

 

 

Наслідуючи приклад владики Антонія (Храповицького), архімандрит Фадей організовував в Олонецькій єпархії курси для вчителів церковно-приходських шкіл, які кожного літа збирали до сімдесяти чоловік.

Одразу з переходом в Олонецьку єпархію, архімандрит Фадей ніс послух редактора місцевих єпархіальних відомостей. Тут також були свої труднощі, перш за все, пов’язані з фінансуванням журналу. Однак завдяки зусиллям отця Фадея та безкорисливості всіх членів редакції, випуск «Олонецьких єпархіальних відомостей» не припинявся.

Будучи подвижником благочестя, отець Фадей цікавився життям подвижників, котрі прославилися в місцях його служіння. Так він упорядкував та опублікував рукопис про місцевошанованого подвижника блаженного Фадея24).

Шість років перебування в Олонецькій єпархії здружили молодого ректора не тільки з учнями семінарії, але й з паствою єпархії. Однак в грудні 1908 року прийшла розлука - архімандриту Фадею (Успенському) випав жереб єпископського служіння. Прощання з ректором було важким. Всі розуміли, що такий смиренний, кроткий та надзвичайно милостивий ректор, був Божим благословенням для семінарії та всієї Олонецької єпархії.

Будучи безсрібником та нестяжателем, архімандрит Фадей виїжджав з Петрозаводська майже без багажу. Більше того, він мусив позичати гроші на дорогу до Володимир-Волинського. Єдиним скарбом отця Фадея були ікони, подаровані йому як знак великої подяки за тепло та любов, якими він обігрівав викладачів та учнів семінарії, а також віруючих Петрозаводська.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)