І: А на ті часи у Львові до 1991 року, де ще можна було знайти поляків, де можна було почути польську мову, крім школи і катедри?

Р: Ну, скажімо так, був тоді польський театр, який містився тоді в Будинку Вчителя на вулиці Коперніка. Там працював польський театр, так він називався. Керівником його тоді був один такий ентузіаст, який почав це все. І помічником його був вчитель польської мови і літератури, однокласник моєї мами. Ну вже потім, як він працював в школі, мав не один орден, виховував нас, польських дітей,вчив нас польської мови,польської літератури. Уроки літератури дуже були цікаві, не те, що зараз, прийшов, відчитав і пішов. Він нам приносив і пісні всякі і… Єдиною інформацією, де можна було зачерпнути польської мови, був відділ польської мови в бібліотеці на вулиці Мулярській. Там є відділ іноземної мови і дуже багато книжок на польській мові і є читальний зал з великим запасом книжок. Ну, театр польський у свій час ще переслідувався в свій час ще за радянських часів,але вистояв. Пізніше вони, також ентузіасти, не тільки Львів, а й львівський регіон обіймають тому на сьогоднішній день всі регіони мають свої товариства, навіть деякі села, де власне мають членів, які говорять на польській мові,хоча там шкіл нема. На сьогоднішній день добре є розвинутий в Дрогобичі і в Стрию. В Стрию головою товариства є жіночка-ентузіаст, вона настільки хоче щось робити, що в неї є і суботня школа і не один ансамбль пісні чи танцю, є і художні різні гуртки, тобто всі гуртки, які говорять на польській мові. Тобто вона дуже так, скажімо, тим займається і розвивається. Ще є маленькі товариства, наприклад є інститут (…) це є запозичене з Польщі, в Польщі це було давніше, тепер є навіть у Львові інститут (…), але це польське товариство, скажемо так, є, тут просто збираються люди старші, самотні, не самотні, збираються на якісь іменини, чи обсудити якусь книжку чи їм роблять показ якогось фільму. (…) Було організовано, люди прийшли, подивилися, і через тиждень збираються в спортивному залі 10-ї школи, їм там столики, кріселка, ну вони собі там вже або чай або каву, щоб люди не були самотні. В чотирьох стінах не сиділи, а могли спілкуватися зі своїми знайомими і т.д. Є наприклад запозичене товариство з Польщі, тут воно також вже давно, понад 20 років вони вже тут працюють. Це є чоловік з жінкою, також дуже добрі мої знайомі, які мали свою родину, своїх малих дітей і т.д. Вони власне, запозичивши з такого товариства в Польщі, вони розвинули такі на базі скажімо костелу Св. Антонія. Костел на Личаківській 25, Винниківський базарчик, ось. Вони працюють в напрямку об‘єднання родини. Зустрічі, але цілими родинами. При тому, що ніхто там не рахується лишнім, всі мають свої теми, молодші мають свої, середні свої, старші свої. Наприклад, ті середні покоління – двоє хлопців грають на гітарах, і четверо дівчатка, вони ніяк не називаються, вони організувалися разом. На таких спільних бесідах, зустрічах вони співають пісні, не тільки релігійні, але й… старше покоління пісні сімдесятих років польської естради. Їм і послухати ті пісні… Середні займаються меншим поколінням, вони кожного року роблять, це називається облатик, на Різдво збираються, діляться у (…) не важливо скільки їх є, їх може бути 150 чи 200, вони всерівно один до одного йдуть, діляться і збираються разом.Кожного року вони мають вакації з Богом в Брюховицькій семінарії. Вони там розміщаються в кімнатках, нічо земне їм не чуже, в них там і якійсь там шашлик і співи і танці, але все ж таки це все орієнтовано на католицьке виховання. Дуже багато там є таких, які мають і п’ятеро, і шестеро дітей, і дитина за дитиною, такі родини. І ось так вони збираються. Є наприклад організація в нас Харцежих, це як скаути, також ведуть тоже на повному ентузіазмі чоловік і жінка, які мають семеро дітей. Вони тим зайнялися, вони в свій час готували тих харцежий. В свій час
Польща допомогла від реставрувати будинок. Харцежий- це діти з двох шкіл, 10 і 24. Я, наприклад, колись виходила з товариства (…) була газета «Львовська», тепер «Кур‘єр Галіцейський». Це є Тернопільщина, Івано-Франківщина і Львів і ще Буковина. Базується у Львові, але свої філії мають десь там. Газета зроблена так, що вони мають вкладку, скажімо 4 сторінки, і там є відомості з Буковини, або відомості з Франківська. І до тої газети вони прикладаються. Основна газета є про події в Польщі і Львові,взаємини Польща- Україна,дуже багато інформації можна дістати де який пам’ятник поставили. Вона продається в кіосках. На сьогоднішній день, це не є проблемою. Її можна купити в катедрі, в товаристві, в наших двох школах, і в Івано-Франківську і в Польщі. На останній сторінці є адреси книгарень в Кракові і Варшаві,де можна купити ту газету.

Дата добавления: 2015-10-30