Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Перспективи розвитку національної екологічної політики

Читайте также:
  1. А) Литва не проводила культурно-національної та релігійної експансії, а навпаки, переймала руські звичаї та релігію
  2. Базові засади розвитку органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Рівного
  3. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.
  4. ГЕНЕЗИС СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ ДЕМОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ТІ ЇХ РОЗВИТОК
  5. Економічні інструменти реалізації національної екологічної політики та джерела фінансування природоохоронних заходів
  6. Етап глобальних концепцій розвитку суспільства
  7. Етапи розвитку правової системи Київської Русі. Звичаєве право. Договори Русі з Візантією.

 

Перспективи розвитку національної екологічної політики мають секторальне та територіальне відображення. У секторальному вигляді перспективи політики мають протягом середньої та довгострокової перспективи вирішувати наступні основні завдання:

Промисловість:

впровадження новітніх наукових досягнень, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів – на середньострокову перспективу (5 років) довести зростання кількості впроваджень до 25% порівняно з 2007 роком, на довгострокову перспективу (до 2020 року) – до 50% порівняно з 2007 р.;

удосконалення та впровадження правового та економічного механізмів охорони навколишнього природного середовища, з метою стимулювання впровадження екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем, широке застосування екологічного аудиту та сертифікації виробництв. – на середньострокову перспективу (5 років) довести зростання кількості впроваджень екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем до 25% порівняно з 2007 роком, впроваджувати системи сертифікації та екологічного аудиту на 20% більше від 2007 р., на довгострокову перспективу (до 2020 року) – впроваджувати екологічно безпечні технології та природоохоронні системи до 50% порівняно з 2007 р., поширити застосування екологічної сертифікації та аудиту на переважну більшість видів діяльності, що фактично чи потенційно можуть впливати на здоров’я населення та якість навколишнього середовища;

розроблення методології, методики та нормативно-правового та організаційно-управлінського забезпечення щодо визначення ступеня екологічного ризику для навколишнього природного середовища, обумовленого техногенними об'єктами. Завершити процес унормування ризикополітики щодо навколишнього середовища до 2012 року;

налагодження ефективного екологічного контролю з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил. Впровадити сучасні системи екологічного автоматизованого контролю на 75% об’єктів, що нині їх не мають, але являють загрозу для навколишнього середовища до 2012 року (на середньострокову перспективу) та поширити цей показник до 95% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

впровадження екоефективних методів організації виробництва – постійно вдосконалювати рівень персоналу, що відповідає за природоохоронний менеджмент, довести кількість фахівців, які раз на два роки підвищують власну кваліфікацію до 100% до 2012 року (на середньострокову перспективу) та тих, що підвищують кваліфікацію щорічно до 75% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальністі;

розвиток системи екологічного моніторингу;

підвищення нормативів збору за забруднення до рівня компенсації реальної шкоди довкіллю – впровадити механізм всебічної компенсації з урахуванням витрат на відновлення порушених екосистем до 50% до 2012 року (на середньострокову перспективу) та до 75%. до 2020 року (на довгострокову перспективу);

Транспорт:

розвиток екологічно безпечних видів транспорту – впроваджувати кількість видів транспорту альтернативних до вуглеводневих видів палива до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

впровадження інноваційних проектів, направлених на зменшення рівня шумового забруднення;

пріоритет в розвитку громадських видів транспорту у великих містах – поширювати екологічно сприятливі види міського транспорту до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

підтримка використання автотранспорту, що відповідає стандартам Євро-3 та Євро-4 – включно до заборони використання двигунів, що не відповідають цим вимогам до 2020 року (на довгострокову перспективу);

підвищення екологічної безпеки та надійності трубопровідного транспорту;

гармонізація планів розвитку транспортної структури з вимогами, принципами та пріоритетами розвитку екомережі, невиснажливого використання, відтворення та збереження біо – та ландшафтного різноманіття;

стимулювання використання альтернативних видів палива – підвищити кількість транспортних засобів та систем, що використовують альтернативні види палива до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

Енергетика

підвищення енергоефективності виробництва – до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

розвиток альтернативної енергетики до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

мінімізація негативного впливу атомної енергетики на навколишнє середовище – забезпечити зниження негативного впливу на навколишнє середовища об’єктів атомної енергетики до 10% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 30% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

впровадження в енергетиці сучасних технологій та інноваційних проектів, що призводять до зменшення викидів забруднюючих речовин, зниження рівня шумового та електромагнітного забруднення, підвищення ролі когенераційних електростанцій.

Водні ресурси

перехід до сталого використання водних ресурсів через запровадження інтегрованого управління водними ресурсами (у відповідності до Плану впровадження рішень Йоханесбурзького Саміту зі сталого розвитку);

законодавче закріплення басейнового (екосистемного) підходу до управління водними ресурсами, зміцнення басейнових органів управління, в тому числі міждержавних та регіональних;

підвищення ефективності водокористування через запровадження економічних стимулів на рівні басейнів, повного відшкодування витрат (включно з платою за екосистемний сервіс), підвищення рівня доступу до якісної питної води у всіх регіонах та населених пунктах держави;

підвищення ефективності управління повенями, пом’якшення наслідків посух та кліматичних змін – зменшити збитки від повеней та посух до 10% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 30% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

Сільське господарство

посилення державної підтримки сільськогосподарських виробників продукції органічного землеробства – підвищити використання органічного землеробства та споживання його продукції до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

сприяння розробці і широкому впровадженню нових біологічних засобів захисту рослин у сільськогосподарському виробництві – підвищити використання нових біологічних засобів захисту рослин у сільськогосподарському виробництві до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);;

забезпечення широкого впровадження технологій мінімального обробітку ґрунту;

забезпечення контрольованого сільськогосподарського навантаження на ґрунтовий покрив;

створення умов для забезпечення неперервності природних ділянок – поширити неперервність ділянок до до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

запровадження економічних важелів щодо стимулювання землевласників та землекористувачів до ведення екологічно збалансованого сільського господарства, збереження біо- та ландшафтного різноманіття та розвитку екомережі.

Лісове господарство

впровадження екосистемного підходу в систему ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів;

запровадження системи повної відповідальності постійного користувача за стан наданих у користування лісів – забезпечити організаційно-управлінський перехід до повної відповідальності постійного користувача за стан наданих у користування лісів на середньострокову перспективу до 2012 року;

забезпечення відтворення корінних лісових і природних рослинних угруповань з використанням технологій, що сприяють збереженню біорізноманіття – поширити відтворення до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

розроблення критеріїв та індикаторів збалансованого розвитку лісового господарства, впровадження сертифікації лісів в лісовому господарстві – впровадити екологічно ефективну сертифікацію лісів у середньостроковій перспективи до 2012 року.

 


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 121 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Підвищення якості повітря ат запобігання змінам клімату | Підвищення якості поверхневих і підземних вод | Мінімізація відходів та екологобезпечне поводження з ними | Припинення втрат біо та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи | Удосконалення регіональної екологічної політики | Становлення системи інтегрованого екологічного управління | Промисловість | Житлово-комунальне господарство | Cільське, лісове та рибне господарство | Рекреація та розвиток туризму |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Національна екологічна політика і розвиток держави| Мета, основні принципи національної екологічної політики

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)