РОЗДІЛ VIII 8 страница

Але всі страхи виявилися даремні, князь вибрався не
так ревізувати гімназію, як навідати свого богомільного
підлеглого, вбачаючи в Ковнірчукові споріднену собі душу.
Я не міг пропустити такого надзвичайного спектаклю, тож
змушував себе якнайчастіше гуляти поблизу дому Ковнір-
чука іноді у видимій іпостасі, а більше в невидимій, бо на
цій дорозі здибувався з Охоцькою, а впадати зайвий раз
їй на очі було б необачно. Охоцька в ці дні мала й справді
безліч клопотів по впорядкуванню житла Ковнірчука; офі-
ційно вона вважалася його економкою, але дбала про той
дім, здається, від щирого серця. Зрештою, мої запобіжні
заходи виявилися ні до чого: директор незабаром звідав-
ся не тільки про день приїзду попечителя, але й точну го-
дину тієї події, задля цього він зібрав нас у кабінеті і попе-
редив, що попечитель любить приїжджати несподівано і
щоб кожен з нас узяв це собі до уваги. Через це ніхто його
не зустрічав при в'їзді до міста, а я міг не турбуватися, що
пропущу врочисту хвилину. І справді, карета Матневсько-
го-Шашкіна підкотила до ґанку Ковнірчукового будинку
точнісінько тоді, коли й сподівався директор, князь вийшов
з карети і трохи пройшовся, розминаючи ноги. Ковнірчук
вискочив на ґанок простоволосий, радісно сяючи очицями,
він був все-таки в мундирі, хоч і не в парадному; зробив
таке здивовано-щасливе обличчя, коли уздрів попечителя,
що навіть мені на хвильку стало радісно. Відтак кинувся
цілувати князю руку, що вчинити йому Матневський-
Шашкін не дозволив, а розкрив щиродушні обійми, й Ков-
нірчук потонув у тих обіймах, заридавши від зворушення.
Князь, правда, досить швидко відсторонив його від себе,
милостиво поплескав Ковнірчука по плечах, і той, дивно
згинаючись і звиваючись, повів його просто в розхилені
двері, причому тримав на обличчі чемний, улесливий ви-
шкір, руки його злітали й падали, він щось торохкотів про
приємну несподіванку, заодно вибачаючись, що він не в
парадному мундирі. Водночас не забув зголосити про свою
радість та щастя і про те, що його молитви справдилися,

а бог милостивий до нього, коли послав йому таку щасли-
ву несподіванку. Це було розіграно з такою безпосеред-
ньою щирістю, що навіть я був готовий повірити, що все
тут діється від щирого серця, а в попечителя мимовільно
з'явився доброзичливий усміх, що увіч виявляло добрий
настрій його світлості, як і те, що він цілком задоволений
грою свого підлеглого.

— Ну, ну! —сказав він поблажливо,—ви ж знаєте, що
я полюбив вас, як брата во Христі. Отож мені й захотілося
поглянути на дім ваш і ваших діток.

При спомині про діток усмішка зникла з обличчя його
превосходительства, а Ковнірчук характерно приклацнув
пальцями, як це роблять у цирку дресирувальники тварин,
і на цей сигнал моментально відчинилися двері, і з них ви-
йшли виладнані по ранжиру, одягнені в чудові костюмчи-
ки з мереживами, троє хлопчиків, такі вимиті, зачесані й
причепурені, що аж світилися. На ногах у них були одна-
кового пошиву черевички із срібними пряжками, і така ж
срібна пряжка красувалася на витому паску кожного; хлоп-
чики теж намагалися вдавати із себе щасливих, бо всі од-
наково всміхалися, хоч очі їхні таки були перестрашені.

— Ось вони, мої любі дітки! —вигукнув патетично Ков-
нірчук.—Ану, привітайте нашого дорогого гостя, приві-
тайте!

На те слово хлопчики стали один біля одного, тобто роз-
вернулися шеренгою, правильно витримуючи дистанцію, і
з їхніх вуст полилася прекрасна псальма. Діти співали її з
таким душероздирливим смутком, що князь спинився
остовпіло, і в нього на очах забриніли сльози. Він слухав
спів, нахиливши набік голову, а коли хлопчики замовкли,
пішов до них, розкривши обійми, і почав обнімати кожно-
го по черзі й цілувати, слинячи щедро їм лоби.

— Оце так утішили старого!—примовляв він.—Оце
так утішили!

— Прошу милостиво у мій дім! — урочисто проголосив
Ковнірчук, він аж сяяв від задоволення.— Все тут, як і всі
ми, безроздільно належить вам, ваша світлосте.

Я уявив, що ці слова стосуються й мене, тому розпра-
вив, як міг, плечі, й, імітуючи в ході попечителя, вплив із

передпокою в коридорець, власне, продовгувату темну кім-
нату, із якої був хід до кожної кімнати дому. Ця кімната
стала головним козирем Ковнірчука, і саме цього вражен-
ня він найбільш сподівався. Посередині висів канделябр із
свічками, але оскільки розігрувалося, що приїзд попечите
ля несподіваний, горіли тільки лампади. Всі стіни були за-

вішені старими, дерев яними, потемнілими від часу ікона-
ми, серед яких я упізнав і свою. В дальньому кутку кімна-
ти влаштовано аналой, і лише там світилося кілька воско-
вих свічечок. Від жовтого сяйва, розлитого по помешкан-
ню, все оповивалося загадковою таємничістю, лиця святих
виглядали урочистими й суворими, і дивилися вони на при-
шельців з понурою серйозністю. Князь був ошелешений.
Спершу він стояв, затамувавши подих, біля нього завмер
зі святенницькою фізіономією директор гімназії — був сми--
ренно схилений і пониклий, безмовний і упосліджений.
Руки його звисали, як неживі, а вуста зробилися тонкі й
сірі. Князь стояв з урочистою шанобою, очі його палали,
він ступнув уперед і рушив до аналою, де впав із грубим
стукотом на коліна і почав класти на себе хрести, молитися
й бити до землі поклони. На пристойній відстані від нього
так само важко гупнув коліньми об підлогу Ковнірчук, а
вже за ним троє хлопців. Всі зашепотіли, вряди-годи хре-
стячись і б'ючи поклони, а я подивувався, як доладно й
безпохибно все було упоряджено; певне, з Ковнірчука міг
би вийти немалий актор. Більше того, хлопці наче забули,
що вони діти католицької віри — на їхнє навчання було по-
кладено немало старання, в їхній поведінці не було нічого,
що б суперечило, що це не діти смиренного святенника.

— Ви, Венедикте Іполитовичу, чарівник,— сказав звору-
шено князь, перемолившись і ставши на рівні.—Вельми по-
тішили ви мені душу. Багато бачив домів, а такого, як ваш,
не доводилося.

Він пішов уздовж стін, оглядаючи і справді непогану ко-
лекцію ікон, тоді як Ковнірчук нечутно ступав слідом і го-
ворив тонким, покірливим голоском:

— Я маю свій спосіб спілкуватися з іконами. З ними
треба входити в розмову, як з людиною, а може, навіть
тонше. Зрештою, то має бути розмова не вуст, а душі,
серця, всього єства. Не має значення, чи добрий на ній
живопис, а має значення тільки внутрішня закладеність,
тобто відчуття присутності вишньої сили, схованої у бар-
вах та лініях. Але чи мені вам це казати?

Ці слова я вже чув. Так само говорив він і мені перед
тим, як уперше завітати до Охоцької. Ну що ж, урок він
затвердив добре.

— Слушно ви кажете,— тихо озвався попечитель.—
Я вас розумію і співчуваю вам. На жаль, серед директорів
гімназій не багато таких, як ви. Богові угодне наше само-
приниження.

Він обійшов усі ікони, біля кожної не лінуючись пере-

хреститися, а коли огляд закінчився, розвернувся на за-
каблуках.

— Ану, хлопчики,— сказав військовим голосом.— За-
співайте мені ще раз тої псальми. Хочу послухати, як зву-
чить вона в цьому боговгодному місці.

Ковнірчук повів очима, і хлопці миттю стали, витриму-
ючи дистанцію. І знову зазвучав ніжний, зворушливий
спів, діти співали, аж навшпиньки стаючи, замилувано по-
схилявши голови і зорячи сумними, блискучими очима, з
яких от-от мали бризнути сльози. Зрештою, у найменшого
ті сльози вже бриніли на віях, і це було так зворушливо,
що князь витяг сліпучо-білого носовичка і втирав ліве око,
'а я дивився на це дійство не без захоплення; щось і зі мною
починало чинитися дивне-дивне! Таке химерне й незрозу-
міле—проникало мені в серце, а може, глибше. Я раптом
зрозумів: єдино щирий серед усіх—все-таки князь. Ко-
лись зломило його нещастя, і ось він раптом уздрів дітей, і,
здається, бачив він насправді не цих, що співали, а своїх,
давно померлих. Так, він став через своє горе смішний і
потворний, а через нерозум свій — деспотичний, але в гли-
бині єства він безпомічний та плохий. Десь глибоко в ньо-
му — розкрита рана, і вона болить та мучить. Хто зна,
може, хтось тяжко й жорстоко його прокляв, бо не вміє
він своє горе долати без смішних та недоладних перетяжок.
Не вміє він очистити душу від намулу власної глупоти і
від тисячі безглуздих умовностей, з яких сплів власне те-
перішнє існування. Я пожалів цього нещасного, цього ма-
лого й убогого: який злий і недостойний жарт, що він но-
сить розшитий золотом мундир, що мусить вдавати із себе
пастиря, коли насправді він вівця. Ось і другий біля ньо-
го, азартний гравець і облудник. Великий актор, який за-
мість грати свої ролі в театрі, грає їх у житті. Мусить ста-
вати тим, кого грає, і перетворює своє життя у фарс. Мені
стало страшно від того, бо яка його мета? Утриматися на
маленькій посаді директора провінційної гімназії—чи така
вже це велика житейська ціль? Відтак і він нещасний і так
само нікчемний, адже розумом і талантом бог його не об-
ділив. Мені захотілося покинути їх тут, вийти, гримнувши
голосно дверима,— хай собі думають, що це вітер завітав
у цю господу. Мені й справді захотілося стати у цьому су-
тінному, побитому вогниками приміщенні вітром, крутну-
ти й завіяти, погасивши всі лампадки та свічки. Хай зали-
шаться хоч на мить у темряві і хоч на мить стануть таки-
ми, якими вони є. Хай забудуть всі оці цяцьки, якими бав-

ляться, і відчують у душі жах — може, очистить він їх од
плевелів та брехні...

Ці думки прорвалися в мені несподівано, наче зламала-
ся гребля і линула в той пролом вода. Ні, ні! Я не пови-
нен так думати, моє призначення — тішитися з їхньої за-
скорузлості та несправжності. Моє призначення—виміча-
ти таких у житті і ставити їм на лоби невидимі тавра. Я не
повинен їм співчувати, бо інакше почну втрачати себе. Поч-
ну втрачати власну суть, а коли так, ще, чого доброго, про-
явлюся тут, у цьому помешканні, живою істотою — отим
молодшим учителем гімназії—і змушений буду поясню-
вати, як я тут опинився. Саме тому я почав задкувати,
треба було мені конче полишити цей вертеп і якнайшвид-
ше втекти до того, котрий зараз самотньо блукає по засні-
женій вулиці, вдаючи, що гуляє. Вскочити йому в груди і
згорнутися там, як собачаті. Стати жалем і болем того ма-
ленького чоловічка, адже і він уже не такий, який був на
початку цієї історії. Він теж починає змінюватися і знахо-
дить у собі щось непередбачене...

Я вже й справді збирався покинути дім, коли ж хлопчи-
ки перестали співати. Князь знову пішов їх обіймати і сли-
нити їм лоби.

— Ну й ну!—сказав він.—Це не хлопчики, а справ-
дешні янголи. Дивіться мені,—пригрозив він жартівливо
Ковнірчуку,— на вас лежить обов'язок виховати їх і виве-
сти в люди. Я сам за тим стежитиму й сприятиму вам...

Ковнірчук якось дивно витягся, наче проковтнув кілка,
лице його перекосилося, але це тривало тільки долю се-
кунди.

— Який батько не хоче добра своїм дітям?—смиренно
сказав він.

— Всякі є батьки. У вас я, правда, не сумніваюся, вже
не раз казав, ви по-справжньому достойний чоловік.

Ковнірчук зашарівся, наче й справді мав право на такий
комплімент.

— Зробите мені ласку завітати у кімнати,— попросив
принижено він, розмова про обов'язки перед дітьми йому,
здається, не дуже подобалася.—Сюди, сюди, ваша світ-
лосте,—широко розчинив він двері до їдальні. Зараз ми,
з вашого дозволу, щось перекусимо з дороги.

У їдальні біля столу порядкувала Охоцька, князь обди-
вився її оком знавця.

— Моя економка!—запобігливо представив Ковнірчук.
Охоцька зробила церемоніальний кніксен.

— Родичка чи наймана? — спитав попечитель, коли
Охоцька вийшла з кімнати.

— Племінниця в перших,— з готовністю відповів Ков-
нірчук.

— Економку годилося б тримати старшу,— сухо заува-
жив князь.

— З християнського милосердя її взяв,— засокотів Ков-
нірчук.— Клопоти по дому, самі знаєте, не малі, а тут ще
діти...

Князь подивився на Ковнірчука важким, трохи підозрі-
ливим поглядом, але той був настільки смиренний і мав
таке неблазенно-смиренне обличчя, що князь зволив по-
плескати його по плечі.

— Ну-ну,— прогув він.— В моєму домі тулиться також
із десяток родичів. Зубожілі родичі — це випробування
нашої терпимості.

— Воістину, ваше превосходительство,— виструнчився
Ковнірчук.— Бідні родичі — це той інструмент, за допомо-
гою якого спитує нас бог...

В гімназію попечитель з'явився наступного дня. Він по-
бував в усіх учителів на уроках, вів з усіма себе чемно, гар-
но й лагідно обходився з дітьми. Не оминув він і мене.
Після обіду було зібрано три вищі класи гімназії, і князь
задав їм теми для творів з російської словесності. Твори
писалися під його особистим наглядом, він невтомно ходив
поміж партами, пильнуючи, щоб учні не списували, інколи
зазирав і в парти, сподіваючись знайти там розгорнутий
підручник, я при цьому непорушне стояв серед класу, як
вартовий при генералі, бо сидіти мені тоді, коли його світ-
лість були на ногах, не випадало. Зрештою, я дозволив
собі маленький жарт. В той час, коли моя видима оболона
мертво застигла посеред класу, як безсловесний бовван,
друга, невидима, вільно розсілася за кафедрою і не без уті-
хи спостерігала за мотанням по класу попечителя. Він же
нюшив поміж учнів з особливою старанністю; можливо, в
приватній бесіді, коли я вже залишив дім директора гімна-
зії, той відгукнувся про мене не вельми схвально, хоч ви-
кладати російську словесність я почав при його сприянні.
Так от, попечитель рушив до остовпілої частини мого єст-
ва. Я стояв, витягши руки по швах, виструнчившись і ви-
ставивши підборіддя, при цьому розпрямив плечі, а живіт
утягнув; жоден м'яз не рухнувся на моїм обличчі, а очі
блищали, наче скляні,— я стояв так, можливо, й годину, і

це не могло не зацікавити князя; він підійшов до мене
впритул і зазирнув мені в обличчя, наче хотів переконати-
ся, чи живий я.

— Як вас звати? — спитав у мене, остовпілого, його світ-
лість.

— Киріяк Автомонович Сатановський,— відказали
мертві мої вуста.

Він подивився на мене з підозрою, певне, моє прізвище
викликало в нього небажані асоціації. Але при учнях він
не зважився запитувати про мою генеалогію, а тільки зир-
нув так, як дивиться слідчий на спійманого злодія. Я ж
був мертвий, і на моєму обличчі навряд чи він щось про-
читав.

— Гм, гм,—сказав він, бо вже треба було якось розря-
дити атмосферу.

У класі посутеніло, і попечитель наказав унести свічки.
Я щез. Отак стояв, стояв, і в мент мене не стало—це ста-
лося так нагальне, що в попечителя зметнулися брови, а
рука скинулася, наче його світлість хотіли перехреститися.
За кілька хвилин я вже знову стояв на тому самому місці,
а сторож заносив у клас свічки. Тільки тоді його світлість
рушив до кафедри, і я поспішив зіслизнути зі стільця,
зволивши всістись у нього на колінах. Учні вже дописува-
ли твір, а попечитель приплющив утомлені очі. Я сидів у
нього на колінах, як дама, й вільно подригував ногами.
Попечитель, ясна річ, того не помічав, хоч і відчував якусь
недовідому присутність.

— Ану ти,— показав він на учня з першої парти.— Чи-
тай, що написав.

Нема нічого нуднішого, як слухати читання учнів, їхні
голоси тоді стають дерев'яні, здобувають козлячі інтона-
ції, всі оті "ме-е-е!" та "е-е!", вживаються безліч носових
звуків, отож те гугнявіння не могло не подіяти на його
світлість, окрім того, і я, невидимий, легенько дмухав йому
в обличчя, а часом і чухав під підборіддям, від чого доліш-
ня губа попечителя відвисала, а очі починали гаснути, як
каганці. Нарешті моя видима половина змогла перемнути-
ся з ноги на ногу: попечитель спав. На похвалу йому мушу
сказати, що спав якраз стільки, скільки читався твір, а
коли учень замовкав, миттю прокидався і засинав тільки то-
ді, коли чув нове бекання й гугнявіння. Видимий я теж до-
зволив собі при цьому передрімати, тільки з розплющени-
ми очима, проти чого його світлість, здається, не заперечу-
вав, та й де йому було виконувати стільки справ підряд:

спати, слухати учнівські твори й стежити за мною. Однак

старанність він мав незвичайну, бо вислухав всіх до одного
учнів п'ятого класу, після чого похвалив їх і подякував ме-
ні, на що я коротко йому вклонився. Після того він вислу-
хав усіх учнів шостого класу, і не подумавши відпустити
п'ятий клас, а коли й ці вичитали свої твори, раптом підско-
чив, аж ледве я встиг зістрибнути йому з колін, і кілька
разів пройшовся по класу від вікна до дверей і назад.

— Молодці, молодці шостий клас!—сказав він і потис-
нув мені, остовпілому, кілька разів руку. Я ж був настіль-
ки розчулений від того, що, доки читав сьомий клас, від-
чував тепло долоні його світлості, а невидима моя полови-
на вже не зважилася на святотатство і не сідала попечите-
лю на коліна, а скромно примостилась у кутку на підлозі,
бо тільки в такий спосіб я міг посприяти половині видимій,
якій доводилося все ще стовбичити.

Була глибока ніч, коли дочитали свої твори учні сьомих
класів. Попечитель так само западав у сон і виринав із
нього; учні, окрім тих, хто готувався до читання, спали й
собі, як і видимий я, тобто сиділи нерушними стовпцями,
вирячували широко розплющені очі, але життя в тих очах
не було. Сприяло загальному сну й однотонне бубоніння
читців, хоч дехто з кращих учнів старався читати і з поетич-
ними підвиваннями. Але це, здається, не дуже подобалося
попечителю, права брова його тоді ламалася, і учні, цей
надчутливий інструмент, миттю улягали волі цієї брови,
тобто починали читати так, щоб не тривожити дрімки його
світлості.

Від сьомого класу попечитель прийшов у захоплення, він
почав не ходити, а бігати од вікна до дверей, а тоді розці-
лував кількох учнів, а серед них і одного цілковитого телеп-
ня, відтак обійняв і мене, остовпілого, сказавши:

— Я вам цього ніколи не забуду!

Учням він оголосив, що коли хто з них при вступі в уні-
верситет матиме якісь потреби, хай, не соромлячись, звер-
тається просто до нього.

У такий спосіб ми були достойно винагороджені, я від-
чув щасливий настрій і твердо поклав собі в подяку його
світлості делікатно навчити учнів, щоб вони й не подумали
звертатись у своїх потребах до нього — навряд чи це щось
корисне їм принесло б, а роздратувати його світлість мог-
ло б непомірне. Тим часом я кланявся попечителю і побіг
проводжати його аж на вулицю, де покірно чекала накня -
зя карета.

— Ви той учитель,— сказав він мені милостиво,— яких
я завжди ставлю в приклад. Чудово, чудово виховаливи

своїх підопічних. Я дуже задоволений, а, повірте, не скрізь
маю таку втіху, коли ревізую гімназії.

Я послужливо відчинив його світлості дверці карети, і він
готувався вже сховатись у чорній отхлані, коли ж щось зга-
дав і спустив ногу з приступки.

— Послухайте, як ви назвали своє прізвище?

—— Сатановський, ваше-ство! — витягся я в струнку.

— Гм, дивне прізвище. Звідки ви його взяли?

— Таке прізвище носив мій благочестивий родитель,—
відрапортував я.— Власне, мій дід був Сотановський, але в
угоду великоруській вимові він змінив "о" на "а".

— Щось у ньому є трохи теє... неблагозвучне,— клацнув
пальцями попечитель.— Якесь у нього неприємне звучання,
ви не знаходите?

— Як вам буде завгодно, ваша світлість!—покірливо
відповів я.

— Такий зразковий учитель —і таке прізвище! Змініть
його, бо це перешкоджатиме вам у кар'єрі.

Я схилився в поклоні, хоч у нутрі в мене починала вини-
кати незбагненна затятість. Попечитель сховавсь у кареті,
вже гукнув візниця, і коні рвонули зі шкільного подвір'я,
а я раптом учинив таке, на що ніколи, може, не зважився б
раніше — я різко махнув ногою, наче давав кареті під зад...

Після від'їзду попечителя, мене викликав до себе дирек-
тор.

— Скажіть, чим ви зачудували його світлість? Він вами
настільки захоплений, що мені аж незручно стало: наче
зразковий стан гімназії не моя заслуга, а ваша.

Ковнірчук був настроєний благодушно і жартував. Я роз-
вів руками.

— Всі мої старання йшли на те, щоб у його світлості скла-
лося добре враження про гімназію,— сказав я поважно.—
А це в моїх інтересах.

— Ну, звісно, й у ваших. Сідайте й прочитайте цей папір.
Переді мною лежало підписане й пронумероване подання

до нагород. Окрім мене, там були записані Ленсаль та

Міхневич.

— А Міхневича за що? — спитав я здивовано.

— З християнського милосердя,— відказав з усмішкою
директор.— Дуже він потратився на ремонт квартири, а ста-
лося це, по-моєму, завдяки вам.

Я промовчав, Охоцька розповіла йому 6 про це.

— Не думайте, що я не ціню вашої служби,— сказав Ков-
нірчук.— Коли зуміли так захопити його світлість, у вас

І справді щось є. Я, правда, сам того не помічав, але віри-
тимемо суду начальства.— Він усміхнувся, але та усмішка
була нежива.

Я подякував і пішов з кабінету, неясно прочуваючи, що
ніякої винагороди мені, очевидно, не дочекатися.

У глибині коридору я уздрів Барановського, який при
моїй появі хотів зникнути, але я встиг махнути йому, щоб
зупинився. Хлопець стояв зніяковілий і, мені здалося, роз-
гублений. Світив синьою шкірою обличчя, і я знову відчув
до нього жалість.

— Чого не заходиш? — спитав я його м'яко.

— Хворіла мати,— видихнув Барановський.— Доводи-
лося все робити вдома.

— Вже їй легше?

— Легше,— шепнув хлопчик.— Але сьогодні в мене дві
репетиції.

— Ну, то приходь, коли зможеш.— Я по-батьківському
спатлав йому чуба й повернув до вчительської, бо задзвонив
дзвінок...

Цього-таки дня до мене завітала Охоцька. Вона була зні-
чена, бліда і весь час м'яла поділ фартуха. На мій великий
подив, вона запропонувала мені знову столуватись у неї, при
цьому подивилася на мене підбадьорливо, так, як дивилася
в час наших приятельських стосунків. Я згодився на й пр-
позицію, це було мені зручно, але на її запросини спуска-
тися до неї обідати відмовився. Охоцька начебто трохи за-
смутилася, але відійшла від мене задоволена. Я спробував
прочитати її думки, але мені це не вдалося.

Загалом, останнім часом я помітив послаблення моїх про-
никальних здатностей. Щось у мені коїлося не зовсім зро-
зуміле, я менше почав цікавитися людьми. Прочувалася й
дивна обважнілість у тілі, я почав утомлюватися. Це особ-
ливо стало помітно після виїзду попечителя — до мене по-
вернулася туга, яку відчував, коли моя невидима половина
подалася була вслід за фактором до Києва. Тоді цей стан
було легко пояснити, тепер же він гнітив. Я міг годинами
сидіти у фотелі у себе вдома і помаленьку покурювати си-
гару, не маючи в голові жодної думки, а в серці жодного
бажання. Тоді й приходив найбільше той хиткий і непевний
настрій, від якого я розклеювався і старів. Інколи я впадав
у заціпеніння, а коли отямлювався, то помічав, що очі мої
бачать світ тільки чорно-біло, решта відтінків та барв не
сприймалася. Я зрозумів цей стан як перевтому, але ще одне
непокоїло мене так само: моя видима й невидима частини
єства починали відділятися одна від одної неохоче, мені

треба було вже для цього вольового зусилля. Особливо це
посилювалося тоді, коли я з кимось по-дружньому пороз-
мовляю чи взагалі викажу до когось прихильність. Мож-
ливо, в такий спосіб я й справді виявляв ознаки старіння,
хоч про старіння в моєму віці говорити ще рано. Ще одне,
раніше не звідане, з'явилось у мені: коли я лишався сам
і не ціпенів, самотність починала аж припікати мені. Тоді
я з обридженням озирав стіни свого помешкання, помічав
убогу меблю, нелад, якого не мав сили позбутися. Мене
тягло на вулицю, хоч погода стояла квасна, мрячило дощем,
який замінювався мокрим снігом. Я виходив і в таку пого-
ду — тулявся по вулицях до повного виснаження. На лю-
дей при тому майже не дивився, зате розглядав пильно
власні чоботи, які товклись у напіврозталому снігові, пере-
стрибували калюжі а чи просто брели через них. Кілька
разів я зустрічав Миколу Платоновича Біляшівського, ми
з ним чемно розкланювалися, але в розмову не вступали.
Одного разу більше знічев'я, як з охоти, я пустив за ним
свою невидиму половину, але нічого тим не досяг, бо мов
видиме єство, покинуте на брудних, заболочених вулицях,
раптом так гостро затужило, що повернуло до себе єство
невидиме — ми подалися додому. Потім я курив, запавши
в транс, і очуняв тільки вранці, коли треба було поспішати
в гімназію, їжу мені Охоцька присилала чи й приносила
сама, вона знову спробувала вступити зі мною у приязні
стосунки, але, помітивши, що я залишаюся холодний, поки-
нула ці заходи. Здається, не ладилось у неї з Ковнірчуком,
але й тут я не виявив інтересу і пальцем не кивнув, щоб ви-
яснити, який це кіт пробіг між ними. Після від'їзду попечи-
теля Ковнірчук відправив дітей до Охоцької, відмовивши
їй і в посаді економки. Він почав учащати, як говорили в
гімназії, в дім лікаря Трохимовського, де сідав за карти
і проводив за цим заняттям усі вечори. В лікаря Трохимов-
ського збиралася вишукана компанія, яка складалася з пол-
ковника Дупанова-Ростовського, правителя канцелярії гу-
бернатора і ще кількох помітних чиновників. Казали також,
що Ковнірчук підбиває клинці до перестарілої дочки лікаря
Трохимовського, якій уже за тридцять, але жениха вона й
досі не мала. Але про це я чув тільки краєм вуха — стали
мені й такі речі нецікаві.

В один із порожніх вечорів завітав до моєї квартири Бара-
новський. Хлопець переступив поріг із острахом, обличчя
у нього було блідіше звичайного, а руки тремтіли. Зирнув
на мене великими синезними очима, і я відразу збагнув:

щось із ним коїться також. Тому обняв хлопця якнайтеп-
ліше за плечі і провів до себе в кімнату, тим більше, що мені
тільки-но було принесено самовар.

— Відчувай себе, як удома, хлопче,— сказав я і, готуючи
чай, почав буденно розпитувати його про справи домашні та
шкільні. Барановський відповідав невлад, і я, приглянув-
шись до нього пильніше, помітив, що він з чимось пильно
від мене криється. Оте "щось" сиділо на самому споді його
єства, сховане, кудлате, їжачкасте,— затамований згусток
темряви. Тим часом я промовляв:

— Твій твір його світлість відзначив особливо — це має
тебе зобов'язувати. В тебе добрий дар слова, і йти б тобі
вчитися на філософський факультет. Коли хочеш, можу в
сьомому класі підготувати тебе до вступу, вчитимешся до-
датково по кілька днів на тиждень — це не буде важко ні
мені, ні тобі.

— А чим я заплачу? — тихо спитав хлопець.

— О господи! —вигукнув я.—Чи все має в цьому світі
оплачуватися? Хай це буде в нас із тобою така обопільна
гра. Зрештою, коли я сам тобі це пропоную,— строго за-
уважив я,— це значить, що беру на себе такий обов'язок за
спасибі.

Я пішов у сусідню кімнату, щоб винести звідти печиво до
чаю, яке купив навмисне для цього візиту, а коли повер-
нувся до столу, то аж здригнувся — хлопець притьма ки-
нувся мені в ноги й голосно заридав.

— Вибачте мені, Киріяку Автомоновичу! Вибачте мені
мій гріх, я винуватий перед вами! — закричав він, обіймаю-
чи мої коліна.

Я лагідно звів його з підлоги і всадив у крісло.

— Ви так до мене добре ставитеся,— ридав хлопець,—
а я... я прийшов вас... труїти!..

Я остовпів. Щось таке чудне сказав цей Барановський.
Холодна хвиля облила мені груди, і я миттю позбувся сен-
тиментальності й оспалості.

— Ану, кажи, що сталося? — спитав я грізно і обдав ма-
лого таким холодом, що той аж руками захистився.

— Це все вони... хлопці,— сказав він.

Сягнув собі в кишеню і вихопив мале пуздерко.

— Оце мені дали, щоб я вилив вам у чай!

Я відгвинтив покришку й понюхав. Запаху рідина не
мала. Я знову загвинтив покришку і поклав пуздерко в ки-
шеню. В мене похололи пальці на руках та ногах, і я ледве

адолав розібрати замішану на плачі та схлипах розповідь
Барановського.

Це пуздерко вручили йому учні шостого класу, наказавши
влити отруту мені в чай. Коли б він, Барановський, того не
зробив, вони обіцяли покарати його на смерть. Для вико-
нання намисленого вони дали йому чотири доби, а сьогодні
минає строк, коли він це мав учинити. Коли ж він донесе
на них, учні пригрозили його повісити, а також спалити дім
його матері.

Дата добавления: 2015-10-29