Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Середовища гравітаційних процесів

Читайте также:
  1. А. Посилення катаболічних процесів
  2. Вивчення профілю середовища
  3. Газо- і пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
  4. Гранично агреговані моделі відтворювальних процесів
  5. Дія гравітаційних сил на схилах.
  6. Дослідження перехідних процесів в САР при оптимальних параметрах настроювання ПІД-регулятора
  7. Європейський вектор українського правового поля в сфері охорони навколишнього середовища.

При гравітаційному збагаченні корисних копалин як середовища використовують воду, повітря, важкі рідини і суспензії, розчини електролітів. Реологічні властивості середовищ, що впливають на результати розділення: густина, в'язкість і стійкість.

Густина середовища – відношення маси середовища до його об’єму:

 

Δ = m* / W*, (1.5)

де Δ – густина середовища, кг/м3; m * – маса середовища, кг; W * – об’єм середовища, м3.

Найчастіше як середовище при гравітаційному розділенні корисних копалин використовується вода, густина якої за нормальних умов (тиск р = 0,1 МПа;температура Т = 293ºК) складає 1000 кг/м3. Густина повітря в нормальних умовах – 1,23 кг/м3.

Характеристики деяких важких рідин, застосовуваних в основному для аналізів і вивчення збагачуваності корисних копалин, наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 – Характеристики важких рідин

 

Назва Хімічна формула Густина, кг/м3 Розчинність у
воді спирті бензині бензолі ефірі
Хлористий цинк Тетраброметан Йодистий метилен Рідина Сушина-Рорбаха Рідина Клерічі ZnCl2 C2H2Br4 CH2I2 BaI2 + HgI2 CH2(COOTl)2·HCOOTl   + - - + + - + + + - - + + + - - + + + - - + + + -

Важка рідина повинна відповідати наступним вимогам:

- густина рідини повинна бути значно більшою густини легкого мінералу, повинна бути регульованою і не повинна змінюватися з часом;

- в'язкість рідини і її розчинність у воді повинні бути мінімальними;

- токсичність рідини повинна бути в межах санітарних норм і вона не повинна взаємодіяти з розділюваними мінералами;

- рідина повинна мати високу здатність до регенерації, а її вартість не повинна бути високою.

Найбільш повно цим вимогам відповідає тетраброметан (нетоксичний, недорогий, не розчинюється в воді і т.д.).

Аналогічні вимоги висуваються і до суспензій. Густина суспензій визначається густиною обважнювача і його об'ємним вмістом у суспензії:

 

(1.6)

 

де Δс, Δ, δо -густина суспензії, води і обважнювача, кг/м3; со – об'ємна концентрація обважнювача в суспензії, частки од.

Як обважнювачі можуть бути застосовані: пірит, галеніт, магнетит, феросиліцій та ін.

У практиці гравітаційного збагачення для приготування суспензій на вуглезбагачувальних фабриках використовують магнетитовий концентрат густиною 4400 – 4700 кг/м3, на рудозбагачувальних фабриках – феросиліцій густиною 6800 – 7200 кг/м3, які задовольняють усім вимогам до обважнювачів.

В'язкість – властивість середовищ чинити опір відносному руху їхніх сусідніх елементарних шарів. Причина опорів, що виникають при русі рідин, є внутрішнє тертя між сусідніми дотичними шарами. Відповідно до закону Ньютона сили внутрішнього тертя:

FT = S μ , Н, (1.7)

де FT - сила внутрішнього тертя, Н; S - площа дотичних шарів, м2; μ - динамічний коефіцієнт в'язкості, Па∙с; du - різниця швидкостей руху сусідніх елементарних дотичних шарів, м/с; dh - відстань між осями сусідніх елементарних шарів, м; du/dh - градієнт швидкості, с-1.

При нормальних умовах динамічний коефіцієнт в'язкості води μ = 0,001 Па∙с, а повітря μ = 0,000018 Па·с. Нормальні умови розділення забезпечуються при динамічній в'язкості розділового середовища, яка не перевищує 0,007 Па∙с.

Динамічний коефіцієнт в'язкості суспензії при об'ємній концентрації обважнювача до 40 % визначається за формулою Ванда:

 

, (1.8)

де μс , μ0 - динамічні коефіцієнти в'язкості суспензії і води, Па∙с; со - об'ємна концентрація обважнювача, частки од.

Стійкість суспензії – здатність її зберігати задану густину у різних по висоті шарах.. Підвищення стійкості суспензій може бути досягнуто різними способами: створенням висхідних і горизонтальних потоків; застосуванням обважнювачів визначеного складу; додаванням реагентів-пептизаторів; фізико-механічними впливами.

 


Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 109 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: КІНЦЕВА ШВИДКІСТЬ ЗА МЕТОДАМИ ЛЯЩЕНКА І ФОМЕНКА | ЗАКОНОМІРНОСТІ СТИСНЕНОГО РУХУ ТІЛ У СЕРЕДОВИЩІ | ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБАГАЧУВАНОСТІ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ | ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗБАГАЧЕННЯ ЗА КРИВИМИ РОЗДІЛЕННЯ ТРОМПА | ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ КЛАСИФІКАЦІЇ | Механічні класифікатори | Гідравлічні класифікатори | ТЕХНОЛОГІЯ КЛАСИФІКАЦІЇ | Властивості глин | Промивність корисних копалин |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
МІНЕРАЛИ, ЯКІ ЗБАГАЧУЮТЬ ГРАВІТАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ| ЗАКОНОМІРНОСТІ ВІЛЬНОГО РУХУ ТІЛ У СЕРЕДОВИЩІ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)