Експериментальна частина роботи.

Ставляться досліди по визначенню реактивностей прямої, зворотної і нульової послідовностей для групи з 3-х однофазних (див. таблицю 3.1) трансформаторів. Дослідження проводяться без активного опору трансформаторів. По кожному досліду заміряються вхідні напруги і струми фаз.

Досліди проводяться в такій послідовності:

1) Визначення опору прямої послідовності.

Зібрати схему досліду короткого замикання трансформатора відповідно до рис.3.1. За допомогою потенціал-регулятора підвести знижену напругу до первинних обмоток трансформатора так, щоб у первинному колі протікав струм, що не перевищує його номінального значення. Цей дослід дозволяє визначити опір прямої послідовності.

2) Визначення опору зворотної послідовності

Для визначення опору зворотної послідовності на вхід первинної обмотки необхідно підвести знижену напругу зворотної послідовності, а вторинну обмотку, як і в досліді по визначенню прямої послідовності - закоротити.

У даному випадку схема досліду виходить зі схеми досліду №1, якщо фазу В потенціал-регулятора підключити на фазу С трансформатора а фазу С на фазу В первинної обмотки трансформатора. Таке підключення буде відповідати підведенню до первинної обмотки трансформатора напруг зворотної послідовності, а сам дослід дасть можливість визначити опір зворотної послідовності.

З) Визначення опору нульової послідовності, що відповідає схемі з'єднання обмоток трансформатора по рис. 3.2в. Зібрати схему рис 3.4. З цією метою первинні обмотки фаз трансформатора з'єднати паралельно і підвести від потенціал-регулятора знижену лінійну напругу.

За таких умов у фазах первинної обмотки будуть протікати струми рівні по величині і співпадаючі по фазі, тобто струми нульової послідовності. Вторинні обмотки мають схему з'єднання як і в попередніх дослідах.

4) Визначення опору нульової послідовності, що відповідає схемі з'єднання обмоток трансформатора по рис.3.2б. У цьому випадку використовується схема досліду №3, але для забезпечення протікання струму нульової послідовності у вторинній обмотці закорочуються всі початки і кінці вторинних обмоток. Опір нульової послідовності за таких умов наближається до опору прямої. Отже, знижена напруга, подається від потенціалу-регулятора, така, щоб струм у первинних обмотках не перевищував номінального значення.

5) Визначення опору нульової послідовності, що відповідає схемі з'єднання обмоток трансформатора по рис.3.2а. Схема з'єднання для досліду виходить зі схеми досліду №4, якщо вторинні обмотки з'єднати за схемою „трикутник”. Підведена напруга в цьому досліді така ж, як і в попередньому досліді.

Замірені величини струмів і напруг заносяться в таблицю.3.1.

Схема досліду
Реактивний опір	Х, в.о.
Х, Ом
Струм, А	Середн
С
В
А
Напруга, В	Середн
С
В
А
№ п/п

4. Форма звітності

У протоколі лабораторної роботи приводиться:

1. Ціль роботи і короткий опис експерименту зі схемами досліду.

2. Таблиця 3.1 зі знятими показаннями дослідів і розрахованих опорів.

3. Розрахунок реактивностей трансформаторів для прямої, зворотної і нульової послідовності по кожному досліду.

4. Висновки по наступних питаннях:

а) фактори, що впливають на опір прямої і зворотної послідовності;

б) залежність опору нульової послідовності від схеми з'єднання обмоток трансформатора.

Дата добавления: 2015-10-26