Коли темні ночі

Пийте, люди, горілочку –

Від всіх хвороб ліки,

Недаремно ж так до неї

Тягнуться каліки.

Пийте, люди, запивайте,

Заливайте очі,

А навіщо вони треба,

Як скрізь темні ночі.

Впреться ж звідкись

Якийсь Мойша

Без племені, роду,

І почне закон качати

Бідному народу.

А той сидить і кліпає,

Як у полі бидло,

Жуйте, хлопці, свої соплі

Все одно не видно.

Пийте, хлопці, горілочку

І не бійтесь Бога,

Все одно вам в рай закрита,

Хлопчики, дорога.

Пийте, люди, горілочку.

Головне так вмерти,

Аби тільки чорти змогли

До пекла доперти.

Ну а там таке роздольє,

Така гуляй‑воля,

Що й живі, щоб те узріли,

Всі б прибігли з поля.

Там горілку п’ють ковшами,

І дівчат хапають,

Тільки й роблять – на член садять,

Та з нього знімають.

Грають в дурня дні і ночі,

Соловей співає,

То ж навіщо рай вам треба,

Там де фей немає?

А тут, бери, яку хочеш –

Лису чи патлату,

І веди куди завгодно,–

Мав би лише хату.

І роби... що хочеш з нею –

Жодна не відкаже,

Не одна – так друга, третя –

А однако ляже.

І бери та насолоджуйсь,

Як душа бажає,

І ні жодна навіть ім’я

В тебе не спитає.

То ж чи варт про рай той думать,

Де така скукота:

Поки ту красуню вмовиш,

То пройде й субота.

Отож, хлопці, не журіться,

Все одно не вічні,

Чи ти помреш десь у липні,

Чи помреш у січні.

Бо, як каже Гриць з Одеси:

– Чим помреш раніше –

Тим тобі і привілеїв

Буде в пеклі більше.

Бо в раю такі там скромні,

Такі недоторки,

І не гляне, поки їй ти

Не даси касторки.

Бо в раю такі там важні,

Як у небі зірки,

Ніби в жодної з усіх їх –

Ні одної дірки.

А тут люби, насолоджуйсь

І цілуй, де хочеш,

Все одно немає світла,

І всі темні ночі.

Ото шуруй помаленьку

Та співай, Арлеко,

Адже, як одна казала:

До мозку далеко.

Отож, бачите, горілка –

То не лише ліки.

А то ще й дорога в пекло,

Де одні утіхи.

12.2.1998 р.

ЩОБ ЗНИКЛА ЖІНКА

Щоб зникла жінка – зникла б радість,

Зникли б кохання і любов,

І уявить собі не можу,

Хто б в жилах рухав нашу кров?

Чому й не можу уявити,

/Хоч вже й живу немало літ/,

Щоб не було жінок на світі,

То що б робив мужик без їх?!

23.10.1998 р.

ВОВОЧКА І БАТЬКО

Їде Вовочка в трамваї

В татка на колінках.

Входить жіночка‑красуня,

Ну, немов картинка!

Вовік вклавсь очима в неї,

Ніби на ікону,

І до татка:

– Ти приглянься,

На оту Юнону.

Подивись, які у неї

Кругленькі сідниці,

А які колінки в неї –

Аж б’ють блискавиці.

– Тьху на тебе,– до Вовочки.

А син і не злиться,

– А якщо така красуня

Тять, тобі присниться?

Тять ще глянув на ту фею –

Затремтіла спина,

Й стала сина піднімати

Невідома сила.

А синок розпік старого

Та й ще допікає:

– А чим ото це ти, татуню,

Мене... піднімаєш?

25.1.2003 р.

ГІРШІ, ЯК ВОРОГИ

Як бандити мчать до влади –

Не обгонять й колоради,

Заглядають всім у очі,

Що аж з жалю плакать хочу.

Обіцяють винні ріки,

Золотаві береги,

А як всядуться у крісло –

Гірші ще, як вороги.

5.9.1998 р.

МАТИ‑ДИТИНА

Йде з дитинкою в метро

На руках дитина,

Просить: – Люди, поможіть! –

Й держить свого сина.

Поносись весь день з дитям

По отих вагонах,

Це не те, що вам пройтись

В золотих погонах.

2.2.1999 р.

ВІДСУТНЯ ІНФОРМАЦІЯ

Чому не пишуть в нас по суті,

А щось таке: ні те ні се,

Чом інформація відсутня,

Хто, скільки, в кого й де краде?

2.2.1999 р.

СТОЮ І ДУМАЮ

Депутата‑ката

Нам щоб прокормить,

Треба днем і ніччю

Всім селом робить.

А тому і криза!

А тому й біда!

От що з нами роблять

Ті, в кого мандат!

НОВА УКРАЇНА

От і Нова Україна,

Нова демократія,

Бо куди ти не поткнись –

Скрізь царює братія.

Бо народ піднять – підняли

Та забули розбудить,

Так ото стоїть він, бідний,

І на грядках раком спить.

20.5.1999 р.

Дата добавления: 2015-10-31