Президентська честь

Ось ви які – кати мого народу,

Невже, як знищите ви честь,

То вам дадуть винагороду,

І запанує скрізь прогрес?

Чи думаєш, як рот закриєш,

То зразу й підуть піддавки?

О, ні, браток! Де рот закритий –

Там розмовляють кулаки!

І хоч ти все продумав вчасно:

Про недоторканість, про честь…

Та про яку ти честь говориш,

Як стогне мій народ увесь?

А чи про мене ти подумав,

А чи про мій народ згадав,

Як землю, фабрики, заводи –

Своїм бандитам роздавав?

Чи може ти про мене думав

Як на Говерлу піднімавсь,

В той час, як люди помирали?

А ти з дівками розважавсь!?

8.2.1991 р.

ДОБРИЙ ЦАР

Видно, цар любив те діло –

Молоде дівоче тіло,

Коли хлопці воювали –

Ті жінок їх розважали.

Мушу ж я хоч щось робити,

Як нема кому любити!

А то скажуть, як стемніє –

Цар й дітей робить не вміє.

Чи ж не з того царедвору

І повії в нас пішли?

Наплодив той цар немало

Нам тієї секс‑краси.

14.12.1989

БЕЗХАТЧЕНКИ

Під лавкою бомжі і тарахтілки

Стоять весь день, щоб взять горілки.

Від "голоду" усі аж отупіли,

Що аж носи у бідних посиніли.

І язиком не можуть ворухнути:

Таке верзуть, аж гидко чути,

Понапиндючують всі брови –

Ждуть молока з‑під вражої корови.

Від "голоду" порозпухали морди,

І сунуть в лавку, як татарські орди,

Що ні пройти, ані пропхатись –

Й так від зарплати до зарплати.

А як ковтнуть ще того зілля –

Все забувають до похмілля,

І мать їх Бог, отих дітей,

Що визирають із дверей.

А покажіть ще їм червінця –

Вам цілуватимуть колінця,

І не бере їх ні холера,

А вип’ють – дай ще й кавалера.

Які ж вони, ці вдячні люди,

А ми ще їх буває гудим,

Кожна віддасть ще й... чебурашку

І все це – за єдину пляшку.

31.7.1991 р.

ОСІНЬ

Заспівала осінь

Сивими дощами

Над пожовклим полем,

Синіми лісами.

І заголосила

Мокрими вітрами,

В лісі,зачепившись

За сучок косами.

Так і я, Вкраїно,

Зачепивсь за тебе,

За твої руїни,

За веселе небо.

І ходжу – не знаю,

Що мені робити,

Чи втікать від тебе,

Чи бандитів бити?

Скрізь, куди не підеш,

Помирають діти,

Скрізь, куди не кинеш,

Щось у всіх болить.

Ой, ти, земле‑земле,

Україно‑мати,

Всіх достав Чорнобиль,

А Москва мовчить.

Скрізь, куди не підеш,

Стронцій і палладій

Хто мені підскаже,

Як нам далі жить?

Бо московській знаті

На народ начхати,

А мені ж ще треба

І діток ростить.

12.2.1991 р.

НАВІЩО БІДНИМ ТАНКИ?

– Чом багатим,ви пробачте,

Можна й танки всім держать?

– Бо ж навіщо бідним танки,

Як нема що захищать?

18.3.2008 р.

БОЖИЙ РАЙ

А ніч навколо, мов застигла,

І ні тобі – ні шість, ні – п’ять,

Травинки біссером покрила,

І ті, як зорі, теж горять.

І скрізь, куди не глянеш, – поле,

Покрите Місячним сріблом,

Яке всю ніч вас, ніби коле

Своєю ніжністю обнов.

Що навіть жаль на той стать біссер,

На ту неписану красу,

А ще коли з тобою мила

Держить розплетену косу.

І хочеться, щоб ніч ця Божа

У цьому Божому вбранні

В житті ніколи не кінчалась,

Як поцілунки, як пісні.

А ніч над полем розважалась,

Немов веселка над Дніпром,

І аж до ранку посміхалась,

Своїм жевріючим крилом.

А в лісі десь кричали сови,

А над ставком кричав бугай,

Й куди не глянеш – скрізь діброви,

Й куди не глянеш – Божий рай!

10.2.1998 р.

Дата добавления: 2015-10-31