Нові українці

Появились на Вкраїні

Нові українці,

Голова яких із баксів,

А душа з червінців.

І їм байдуже із кого

Ті червінці дерти,

Головне, було б що вмазать

Та куди "ніс"... вперти.

24.8.1997 р.

ВІРЮ І НАДІЮСЬ!

Хочу буть я сам собою

І робити, що роблю,

Цілуватися з тобою,

Як по вулиці іду.

Хочу буть я сам собою

І веселим, і сумним,

Щоб ніхто не біг за мною,

Як кільцем пускаю дим.

Хочу бути сам собою

І співать свої пісні,

Й не боятись, що трубою

Хтось огріє по башці.

Хочу я таку хатинку

Щоб у ній усе було,

І щоб, як наступить вечір,

В ній збиралось все село.

Хочу, щоб мої онуки

Не блукали по світах,

Де горили і гадюки

На людей наводять жах.

Хочу, щоб моя дружина

Не шукала день кефір,

І могла те, що захоче,

Все сказати у ефір.

Щоб у чергах не стояла

Десь за килимом весь день,

І щоб ми могли забути,

Що на світі є мігрень.

Хочу, рідна моя Ненько,

Щоб ти матір’ю була

І не лише для бандитів,

А й для всіх з мого села.

Бо уже усі від тебе,

Як від мачухи біжать,

Щоб не бачить і не чути

Як бандити реготять.

А в Верховній засідають,

Скільки літ вже верещать,

Й стільки всього обіцяють,

Що й незнаєм, де дівать!

22.11.1990 р.

НА УЗБІЧЧІ ЖИТТЯ

Перейшов своє я жито,

Йду вже по "обочині".

Мої ноги, мої думи –

Ніби потолочені.

Відчуваю, що для себе

Вже часу не стало,

Відібрала рідна влада

Навіть хліб і сало.

Везуть харчі з України

За моря, за гори,

Ми і так прожити зможем –

Ми ж бо вернигори!

Певно, в тім, що сплять вкраїнці,

Винен Кашпировський,

Що приспав усіх, як діток,

Гіпнозом заморським.

Я і сам став, ніби соня,

Мов найшло на мене!

Україна помирає –

Це поле зеленее,

На якому суху палку

Посадіть – і вродить!

А Вкраїна стільки років

З злиднів не виходить.

Бідні люди утікають

З дому в світ за очі,

Щоб не чути, як в борделях

Багачі булькочуть.

Як казав колись Шевченко:

"На панщину гонять".

А сьогодні самі біжать,

І пси не догонять.

Та куди ж це так, народе,

Ти біжиш сьогодні,

Що працюєш, як бульдозер,

А такий голодний?

Ти, мій братику, молився

За Дніпро, за волю,

А вона пройшла повз тебе,

Як ведмідь по полю.

Й знову панщина нависла,

Ніби чорна хмара,

І невідано, за віщо

Всім така нам кара?

О, мій братику Тарасе,

Ми теж хочем волі,

Тільки як буть можем вільні,

Як онуки голі?

Коли стогне Україна

І лани голосять,

Що на кожнім перехресті

Милостині просять.

Мій народе, піднімайся!

Годі плазувати!

Україна помирає,

Помирає Мати.

І невже козацьку славу,

Силу Прометея

Поміняєм на об’їдки,

На життя лакея?

Будьмо ж гідними синами

Ми землі своєї!

Україна помирає

З милості чиєї?

Чи ж не ми в тім винуваті,

Що пани нагліють,

А за містом Катерини

П’ятаку радіють?

Плакать хочеться від того,

Що то наші діти,

Українці! Чи ж нам личить

Плазувать, тремтіти?

Ну хіба ж ми – українці

Не славного роду,

Чи не час вже послужити

Рідному народу?

Чи не час вже олігархів,

Що нас згвалтували –

Запрягти у плуг, тих гадів,

Щоб відпрацювали!

Щоб ті болі і ті муки,

Чим нас наділили,

Щоб самі з корита того,

Того ж і відпили!!!

Українці, просипайтесь!

Годі, хлопці, спати!

Україна помирає,

Помирає – Мати!

1.7.2001 р.

ТРИ БАЖАННЯ

Він ніколи не снідає, бо до вечора спить.

Він вірить у справедливість, а сам все

руйнує.

В нього три бажання: поспать, поїсти,

потрахатись.

Найбільше його задоволення, коли люди

плачуть.

20.6.2002 р.

Дата добавления: 2015-10-31