Пунктуація в діловій українській мові

В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:

· крапка ділить текст на речення.

· двокрапка відділяє одну частину від другої, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.

· три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.

· кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.

· крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.

· тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично-граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.

· знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.

· знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.

· знак виноски – видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.

· парні розділові знаки – дві коми, двоє тире, дужки, лапки – виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.

Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

Виділення речення на письмі

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика літера, на кінець - крапка, знак питання, знак оклику або три крапки.

У кінці розповідного і спонукального речень звичайно ставиться крапка. Якщо ж розповідне чи спонукальне речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці такого речення ставиться знак оклику. У кінці питального речення ставиться знак питання. Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику. Три крапки в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу.

Крапка

Крапка вживається:

· у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Інтернет. Системний адміністратор.);

· у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання (Напишіть програму. Зробіть короткий аналіз системи.);

· у кінці графічно скороченого слова (напр.; і т.д.);

· для виділення приєднувальних конструкцій

· після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах:

Кома

Кома ставиться:

1. Для поєднання однорідних членів у словосполучення і окремих висловлювань у складне речення. Наприклад: Ні гарний адміністратор, ні гарний користувач ніколи не можуть знайти проблему.

2. Для відокремлення слів або словосполучень, граматично не зв’язаних із реченням-звертань,вставних конструкцій,вигуків,слів-речень. Наприклад: Так,я напишу цю програму.

Проте: Слід відрізняти стверджувальні слова ТАК,ГАРАЗД від прислівників ТАК,ГАРАЗД, після яких кома не ставиться.Наприклад: Так ніхто ще не вирішував цю задачу!

Коми – це парний звук-функція для відокремлення частин, які повністю або частково відірвались від основного змісту речення. Вони вживаються:

1. Для віділення вставних слів і вставних речень: І, можливо, ми знову переможемо вірус.

Примітка! Вставними найчастіше бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками) та інші.

2. При уточненнях,які відповідають на питання – а саме де, хто,що?

- Я, системний адміністратор,…

3. Для відокремлення поширенних прикладок і додатків.

4. Слід відрізняти вставні слова від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються: Ці дії програми, до речі, викликають сумнів. Ці дії зробленіі до речі.

Дата добавления: 2015-07-08