Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Регуляція дихання.

Ритмічна послідовність вдиху і видиху та зміна характеру дихальних рухів у залежності від стану організму (спокій, робота різної інтенсивності, емоційні прояви), регулюються дихальним центром, що розташовується в ретикулярній формації довгастого мозку на рівні корінців під’язикового нерва.

Дихальний центр – сукупність нейронів, які забезпечують діяльність апарату дихання і його пристосування до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Дихальний центр ділиться на 2 підцентри: 1 – вдиху, 2 – видиху.

В дихальному центрі є 2 групи нейронів: інспіраторні, експіраторні.

Інспіраторні – генерують розряд імпульсів на початку вдиху, а потім гальмуються.

Експіраторні – генерують розряд імпульсів на початку видиху, а потім гальмуються.

Крім дихального центру в регуляції дихання беруть участь і інші відділи ЦНС. Від дихального центру йдуть низхідні шляхи до мотонейронів, які розташовані в спинному мозку.

Дихальні мотонейрони діафрагмального м’яза і зовнішніх м’язів забезпечують виконання вдиху, а мотонейрони внутрішніх міжреберних м’язів – видиху.

Регуляція діяльності дихального центру відбувається за допомогою рефлекторних, гуморальних механізмів і нервових імпульсів, що йдуть від вищерозташованих відділів головного мозку.

Рефлекторні механізми регуляції дихання розрізняють постійні і непостійні.

Постійні рефлекси виникають у результаті подразнення рецепторів альвеол, легень та плеври, хеморецепторів дуги аорти, пропріорецепторів (чуттєві) дихальних м’язів, завдяки чому відбувається збільшення або зменшення середнього об’єму легень.

Непостійні рефлекси виникають при подразненні різноманітних екстерорецепторів (служать для відображення зовнішніх подразників, тобто таких, які перебувають за межами нашого тіла - вухо, око і т.п) і інтерорецепторів, які активуютьдихальні нейрони. Це рефлекси, які виникають при подразненні рецепторів слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, слизистої носа, носоглотки, температурних і больових рецепторів шкіри, пропріорецепторів скелетних м’язів. Наприклад, при вдиху хімічних речовин відбувається подразнення рецепторів слизової оболонки носа, глотки, гортані, що призводить до рефлексу спазму голосової щілини, а іноді мускул бронхів і рефлекторної затримки дихання, також при подразненні епітелію дихальних шляхів пилом, слиззю, інородними тілами – чихання (при подразненні слизової оболонки носової порожнини), кашель (при збудженні рецепторів гортані, трахеї, бронхів.

Вплив клітин кори великих півкуль на активність дихального центру.

Тільки при участі кори великого мозку можливе адекватне пристосування реакцій системи дихання до змін навколишнього середовища і життєдіяльності організму. Нейрони кори великих півкуль головного мозку більш чутливі до збільшення вуглекислоти, ніж нейрони довгастого мозку і тому кора півкуль може приймати участь у регуляції нормального дихання, посилюючи імпульси до дихального центру.



Завдяки цьому можна змінювати ритмічність і глибину дихальних рухів, а також затримувати дихання на 30–60 с і більше. Доказом є гіпноз, так, н-д, людину переконують, що вона робить фізичні вправи, в результаті дихання посилюється і газообмін збільшується, не дивлячись на те, що людина залишається в стані повного фізичного спокою.

Особливого важливого значення регуляція впливів кори на дихальні рухи у людини набуває при мові та співі.

Таким чином, по М.В. Сергієвскому, в регуляції актів дихального центру розрізняють 3 рівні:

1) спинний мозок, де знаходяться центри діафрагмальних м’язів і міжреберних нервів, які обумовлюють скорочення дихальних м’язів. Але цей рівень не може забезпечувати ритмічну зміну фах дихального циклу, т.я. велика кількість аферентних імпульсів від дихального апарату проходить відразу в довгастий мозок, мінуя спинний мозок;

Загрузка...

2) довгастий мозок, де знаходиться дихальний центр, який переробляє аферентні імпульси, що йдуть від дихального апарату, а також від основних рефлексогенних судинних зон. Цей рівень забезпечує ритмічну зміну фаз дихання і активність спинномозкових мотонейронів, аксони яких іннервують дихальну мускулатуру;

3) верхні відділи головного мозку.

Гуморальну регуляцію дихання здійснюють продукти обміну речовин. Надходячи в кров, вони, збуджують інтеререцептори судин, під впливом чого змінюється активність дихального центру. Важливим стимулятором дихання є СО2 і водневі іони Н+. У результаті підвищення СО2 у крові подразнюються хеморецептори, що призводить до підсилення дихання. СО2 сполучаючись з водою, утворює карбонатну (вугільну) кислоту, яка дисоціює з виділенням іонів гідрогену, які й діють безпосередньо на хеморецептори довгастого мозку.

Є дані про те, що СО2 збільшує збудливість нейронів кори великого мозку. У свою чергу клітини кори великого мозку стимулюють активність нейронів дихального центру. У механізмі стимулюючого впливу СО2 на дихальний центр важливе місце належить хеморецепторам судин русла, які чуттєві до зміни напруги СО2 і О2 в крові. Збільшення напруги О2 в крові гальмує активність дихального центру.


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 134 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Газообмін у легенях і тканинах.| Дихання при різних функціональних змінах в організмі і навколишньому середовищі.

mybiblioteka.su - 2015-2018 год. (0.016 сек.)