Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Якого Варениченка? Ні, не знаю.

Читайте также:
  1. Без всякого изумления.
  2. ВЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА
  3. Використання якого з методів нарахування амортизації створює передумови для більш точного калькулювання собівартості продукції?
  4. До якого виду виплат відноситься сплата дивідендів?
  5. Світлицю, бо тут з бабами ніякого пива не звариш... хай вони собі
  6. Суди, де не питають — якого хто роду... Зовсім світ перевернувся! Про
  7. То о чем я не знаю.

А того, що живе за Пісками?.. Того Вареника, що, — розказують, — разом на двох жінках був жонатий?..

Ні не знаю.

Ось піди назнарошне подивися: який з його красень! широкоплечий; волос, як галка, чорний; а очі... карі, ясні та блискучі!

Галя встала з ліжка; накинула швиденько на себе спідницю, керсетку на плечі, вхопила печене порося, — пішла.

А, й ти вже виспалась? — пита її батько.

Галя нічого не одказала. Вона поставила печеню на стіл, сама задивилася на Чіпку.

Здоров був, давній знайомий! — мовила вона до його, любенько всміхаючись.

Здорова, Галю, — одмовля Чіпка.

Серце в його забилось; любо йому стало, весело, що Галя ще й досі пам'ятає його.

А ти як його знаєш? — пита її батько.

Він мене, поганий, злякав був — отут на полі, — защебетала весело до

Батька Галя, вказуючи рукою в той бік, де злякав її Чіпка.

Як же він тебе злякав?

А так: я сиділа, вінок плела; а він скрався, — та й злякав.

Ага... Ну, йди ж спати, сороко! — каже батько.

А то зостануся тут — на його дивитись, чи що! — хутко вимовила Галя й юркнула з хати.

«Раю мій... щастя моєї — подумав Чіпка. — Ще ж ти не втекло від мене й досі?!.»

Після вечері поділилися грішми; заховав кожний по три сотні. Потім

Унесли соломи; розіслали долі; заслали ряднами, полягали покотом.

Незабаром усі, як побиті, поснули. Один Чіпка не спить. Перекидається з

Одного боку на другий, мов що кусає його; душно йому, важко; плющить

Він очі... Йому ввижається — Галя. Така ж весела, хороша, — хоч би на

крихту змінилася; така ж смілива, жартівлива... «А то ж то й вона, —

дума Чіпка, — розбишацька дочка!.. Дивно й чудно... Хай ми: волоцюги,

Пройдисвіти, — часом без шматка хліба, в драній одежині, без шага

Грошей за душею, з одними голими руками, босими ногами, та з голодними

Ротами... ні добра, ні достатків... хай ми крадемо, розбиваємо...

Голову під усякі пригоди підставляємо... хай, кажуть, ми... А

москаль?.. Хата — як рай той; жінка — як пані; одним одна дочка —

Янгол... а худоби всякої, багатства?.. А й він!.. І він — такий же

Бурлака, такий же злодюга, розбишака, як наш брат!.. Чого?.. для

чого?.. Навіщо це йому?.. Чудно й дивно!»

І лупить Чіпка свої очі у темну темноту; дивиться-доглядається,

Прислухається... Нічого ні видно, ні чут-но. Тихо, сумно... Ось щось

Зразу залопотіло... Мороз пробіг вподовж спини; волосся полізло

Вгору... «Ку-ку-ріку-у-у!»—прокричав десь поблизу півень — і замовк...

Чіпка сплюнув; перекинувся на другий бік. Знову тихо, сумно... Ось

Хтось з товариства гуконув сонним голосом: «Глуши, брат, його!..

Глуши!.. Ану-ну... от-так його! от-так!..» Глухо пронісся той викрик по

Хаті; страшно, тяжко, немов голос з-під землі; черкнувся він Чіпчиного

вуха та й замер... наче проглинула його тьма темна.. «І сниться ж йому,

Що недавно очевидячки було!» — подумав, здригнувши. Чіпка... А тут сон


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 144 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: То це, мабуть, вони йдуть назустріч? — каже баба. —Сказано: молоді... їм що? Аби погуляти та поспівати. | Приставав: не даймо! заборонімо! Так його москалі як запопали... | Зліз з печі, вийшов з хати та й потяг прямісінько в Крутий Яр. | До неї? Що — добра московська наука?.. добра?!. Тепереньки й покора де | За гроші, а то — з коробки... То я, мабуть, стану тепер за хліб. А | Одгукувався крик той по повітових городах... Сказано — всюди, де тільки | Тим часом усячина в них прибуває та прибуває... Минули й жнива. Надворі осінню пахне. Стало людям вільніше. | До в Красногорці добивалося, та одігнали; в Байрацькім лісі знайшли | Ряд мережки, чи не пройшла, — гляне: мати й собі захиталася на | Здорові — одказали на його вітання. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Давай, розпрягем! — одмовив Сидір по-московській і скочив з повозки до коней.| Мов безвісті забіг, і на думку не зійде. «Піти хоч люльки покурити».

mybiblioteka.su - 2015-2017 год. (0.008 сек.)