Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Шматочок; та випивав по повній... аж поки не стало ні риби, ні

Читайте также:
  1. Венцом творчества В. И. Вернадского стало учение о ноосфере, т.е. сфере разума.
  2. Влияние ППД на характеристики усталостной прочности
  3. Влияние термообработки и остаточных напряжений на сопротивления усталости сварных соединений
  4. Внезапно стало светлее - это что-то вспыхнуло и загорелось в соседнем помещении.
  5. Время настало
  6. Диаграмма усталостной прочности
  7. До його лиха прихилялися... На серці в його стало так люб'язно; думки

Паляниці, а горіпка — тільки на денці... Тоді він устав, заховав у

Грубу пляшку, на прощання, нахильці випивши й останню горілку — і став

ходити по хаті... Довго він ходив коло Чіпки, прихилявся, прислухався,

Торкав його, будив... Чіпка спить. Тоді Порох тихенько просунув руку до

Чіпки в кишеню, витяг кисет з тютюном та грішми і, радіючи, мерщій

Вибіг навспинячках з хати...

Чіпка проспав до обідньої пори. Прокинувся, підвівся... У голові —

Дурман, у грудях — згага... Давай він пригадувати... Перше всього спала

йому на думку зігнута в три погибелі постать Чижика — гнучка, холодна,

Як гадюка... Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову і вийшов

З хати. Надворі ходив з люлькою в зубах п'яненький Порох і всміхався.

Прощайте!

Куди?

Додому.

Щасливо...

Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце...

Тепер уже не жевріла в душі надія, не піднімала вгору його духу, не

Гнала вперед, як у гброд. Одна неправда та втрата — втрата всього

Най-милішого, найлюбішого — пекла його серце... Він ішов, ледве

Здіймаючи ноги...

Надвечір доволікся до москалевого хутора, до своєї землі... Його обдало

Холодом, потім обсипало жаром... Порівнявшись з хутором, він

Спинився... «Не чуть... нема... все пропало!.. Ще вчора бачив... ще

вчора... Мабуть, і вона зна... Карай же вас смерть нагла, прокляті...»

Він придав ходи в ноги.

Поминув свою землю, навіть не глянув на неї... Далі та далі... Уже

Сонце зовсім сіло... Уже смеркло, як дійшов він до Пісок... З неба

Блищали ясні зорі; по селу то там, то там світилося в невеличкі віконця

Світло; а в Гальчинім шинку топилось у печі, — здавалось, горіла хата

Зсередини... Ось і його двір. Кругом тихо; у хаті темно, не світиться...

«Мабуть, мати спить, — подумав він. — Нехай же спить!..»

І повернув до шинку.

Сип горілки. Галько! — гукнув на жидівку.

Сцо це воно буде?! — усміхнулась жидівка, на Чіпку глядя.

Він прямо пробрався за стіл, на покуття...

Не питай... давай швидше!

Не крици, не злякалася... Дивись... скільки з хоц?

Та сип, що хоч, гаспидське кодло!

Ці ти не здурів, бува?.. Ну?.. Сип... Давай попереду гросі!

Чіпка полапав у кишені: ні кисета, ні грошей... Він скинув свиту:

На! та давай швидше! — і швиргонув через стіл свиту.

— Сцо мені з твоєї свитки?.. Вона мені непотрібна... Один з чоловіків,

Що сиділи в шинку та мовчки дивилися, що це робиться з Чіпкою, підвівся

З лави, підняв з долу свиту, стряхнув, повернув у руках на всі боки.

Сип, Галько! — каже. — Я за свиту карбованця ложу...

— Сцо ти карбованця? — закричала жидівка, вириваючи з рук свиту... —

Цого ти місаєся не в своє діло! Вона твоя?.. Він заставля...



Так чого ж ти єрепенишся? Каже парубок: сип! Ну й сип...

Сип... сип, — запорощала жидівка. — Скілько з сипати?


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 184 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Немов хто гострий ніж вгородив у серце старій Мотрі. Як сиділа вона на | В його похнюпленій голові... — Людський попихач... наймит... Без землі | У чоловіка аж обидва уси затіпались; таранкувате лице мов ще дужче порябіло. | На триніжок, що стояв коло столу, а сам метнувся до груби. | Тільки що Порох став наливати чарку, двері прожогом розчинилися і в | Перерізало надвоє білий папір, і довгою й широкою попругою лягло через | Візьметься?.. Сказано — вижити... Ну й вижили... Нетрудно вижити, та | Ходім же їсти! — гукнула вона й пішла вперед. | Туману, п'яна Порохова постать; а за нею — світить страшними очима | Вона вперед, ховаючи в прогалині між довгим носом і собою запалий рот з |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Знову мовчанка.| Та давай, щоб тобі дихати не дало, проклята душа... Сип! — гуконув

mybiblioteka.su - 2015-2018 год. (0.006 сек.)